÷ар≥ XIV в. не соромл¤тьс¤ н≥чим у пересл≥дуванн≥ власних династичних ≥нтерес≥в ≥ множенн≥ власних родових волод≥нь. ¬≥д пишного титулу св¤щенноњ римськоњ ≥мпер≥њ залишавс¤ лише один заголовок: кн¤з≥ розкрали вс≥ земл≥ й розд≥лили меж собою атрибути ≥мператорськоњ влади, залишивши ≥мператоров≥ знатн≥ права й уважаючи його своњм ленним государем. «верн≥ть увагу на те, що цар≥ даноњ нам ери закладають корони, м≥стечка, живуть на чуж≥ кошти, перенос¤ть ус¤ке приниженн¤ перед батьком, але продовжують ≥менувати себе спадкоЇмц¤ми цезар≥в, главами христи¤нства й володар¤ми св≥ту, жертвуючи вс≥м дл¤ форми й зовн≥шност≥.  арл IV даЇ об≥ц¤нка батьков≥ не залишатис¤ в –им≥ б≥льше 1-го денька й одержуЇ корону в≥д тата, ¤к дарунок. —иг≥змунд (1410 - 1437) обожнював жити на рахунок ≥мперських м≥ст ≥ охоче бував там, де його пригощали. ќсобливого приниженн¤ достигнула ≥мператорська влада при ‘р≥др≥ху III (1440 - 1493), що повторював ј. ≈. I. ќ. U. (Austriae est imperare orbi universo) -, що й годувавс¤ по монастир¤х ≥ ≥мперським городкам. …ого роль у в≥дношенн≥ до батька робила його незначним в очах ус≥х. ќпосл¤ ‘р≥др≥ха III жоден правитель не був коронований у –им≥.
- ѕ≥д час м≥жцар≥в'¤ ≥мпер≥¤ розгубила частину власноњ м≥сцевост≥: ѕольща скинула ¤рмо Ќ≥меччини, угорц≥ безжал≥сно спустошували сх≥дну границю ≥мпер≥њ. ќпосл¤ √енр≥ха VII (1308 - 13) минулас¤ влада цар≥в над ≤тал≥Їю; в 1350 ≥ 1457 г. до ‘ранц≥њ переб≥гло ƒофинэ, а в 1486 г. - ѕрованс. Ўвейцар≥¤ теж зак≥нчила бути залежноњ в≥д ≥мпер≥њ (трактат 1499 г.). ƒо цього приЇднувалас¤ й внутр≥шн¤ слаб≥сть ≥мпер≥њ, ¤к агрегату повсевременно ворогуючих маленьких крањн. √абсбурзька династ≥¤ прагне злити ≥мпер≥ю з јвстр≥йською монарх≥Їю. ” царюванн¤  арла V (1519 - 1555) ≥мператорська влада суттЇво п≥дсилилас¤, але спроба повернути њй колишнЇ значенн¤ зустр≥ла опозиц≥ю ¤к з боку н≥мецьких кн¤з≥в, так ≥ з боку ≥нших крањн. –еформац≥¤ вбила теор≥ю, на ¤к≥й ірунтувалас¤ ≥мпер≥¤.  райн≥й пер≥од ≥снуванн¤ —. ≥мпер≥њ - самий смутний (1648 - 1806). ¬естфальский мир позбавив правител¤ вс¤коњ здатност≥ конкретного втручанн¤ в адм≥н≥страц≥ю. —. ≥мпер≥¤ робитьс¤ т≥льки Ќ≥мецькою ≥мпер≥Їю, нем≥цною конфедерац≥Їю, ≥снуванн¤ ¤коњ р≥вном≥рно втрачаЇ вс¤кий зм≥ст. "Ќаследным супротивником —. ≥мпер≥њ" був Ћюдовик XIV. ¬ XVIII в. ≥снуванн¤ ≥мпер≥њ було практично позабуте: залишилис¤ лише звучн≥ титули. ”весь дух XVIII в. суперечив ≥дењ —. ≥мпер≥њ. –еволюц≥¤, зруйнувавши феодал≥зм, потр¤сла дощенту старенький середньов≥чний будинок. –аштатский конгрес (1797 - 98) повн≥стю знайшов внутр≥шнЇ розкладанн¤ —. ≥мпер≥њ, що пост≥йно страждала недол≥ком державноњ Їдност≥ й пол≥тичноњ вол≥.  райн≥м царем —. ≥мпер≥њ був ‘ранц II (1792 - 1806). ” цей час дол¤ми ™вропи розпор¤джавс¤ Ќаполеон, ¤кий уважав себе справжн≥м спадкоЇмцем  арла ¬еличного й захоплювавс¤ думкою " глобальноњ монарх≥њ"; у березн≥ 1805 г. в≥н коронувавс¤ в ћилане сталевою короною, ltocai ѕресбургского миру. ‘ранц II в≥др≥кс¤ в≥д сану правител¤: ще з 1805 г. в≥н став ≥менувати себе "наследным царем јвстр≥њ".