”дома в≥н багато читав ≥ працював над поемою "–услан ≥ Ћюдмила", загаданоњ ще в Ћ≥цењ, а поза будинком палив "св≥чу житт¤" з обох к≥нц≥в. ¬≥н проводив вечори й ц≥л≥ ноч≥ ≥з самими несамовитими представниками " золотоњ молод≥", в≥дв≥дував балет, брав участь у блазн≥вському "оргиальном" сусп≥льств≥ " «еленуватоњ лампи", винаходив замудренные, але не безневинн≥ вит≥вки й пост≥йно готовий був ризикувати житт¤м через жалюг≥дн≥ обставини. "ёних джиіун≥в щаслива родина" пол¤гала, але, з людей розвинених ≥ в ≥нтелектуальному, ≥ в естетичному в≥дношенн≥; на њхн≥х рад≥сних вечер¤х змело дискуссировались пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ теор≥њ й л≥тературно-художн≥ вопросцы. « ≥ншоњ сторони, палке брутальне самолюбство ѕ., посилене ранешними фуррорами, ¤к≥сь л≥цейськ≥ зв'¤зки й с≥мейн≥ перекази (—ерг. Ћьв. був надзвичайно марнолюбний щодо цього), т¤гли його в так наз. большенный св≥тло, на бали гр. Ћавал¤ й ≥н., де його найб≥льше зат¤гали прекрасн≥ й розумн≥ дами. ѕетербурзьке житт¤ ™вген≥¤ ќнЇг≥на Ї поетично ≥деал≥зоване (очищене в≥д життЇвих др≥б'¤зк≥в, у род≥ недол≥ку засоб≥в ≥ ≥н. невдач) програванн¤ цих 2-ух стор≥н житт¤ ѕ. по виходу з л≥цею. ¬елика в≥дм≥нн≥сть у тому, що в поета, кр≥м насолод, була сувора справа, ¤ким в≥н марив возвеличити не лише себе, але й –ос≥ю: було ще третЇ сусп≥льство, де в≥н в≥дпочивав ≥ в≥д гульб, ≥ в≥д св≥тла. Ќаприк≥нц≥ вересн¤ або в жовтн≥ 1817 г. ѕ. в 1-ый раз (≥ в крайн≥й, за припиненн¤м зас≥дань) в≥дв≥дав јрзамас, цей "™русалим розуму й смаку", ≥ зав'¤зав м≥цн≥, на все житт¤, зносини з його членами. јле јрзамас, при вс≥й св≥жост≥ думках власних, усе таки був лише л≥тературною парт≥Їю, кружком, ≥ ѕ. скоро перер≥с його. ”же в 1818 г. в≥н Ї до ѕ. ј.  атенину, погл¤ди ¤кого досить далеченько розповзалис¤ ≥з принципами јрзамаса, з≥ словами: побий, але вивчи.  атенин, ¤к визнавав ѕ. пот≥м, прин≥с йому величну користь: "ти в≥дучив мене в≥д одноб≥чност≥ в л≥тературних погл¤дах, а одноб≥чн≥сть Ї пагуба думки" (лист 1826 г. є 163). ѕ. знаходить час нер≥дко видатьс¤ з ƒельвигом ≥  юхельбекером, з ¤кими його спочатку з'ЇднуЇ любов до л≥тератури; в≥н незм≥нний г≥сть субот ∆уковського, нер≥дкий г≥сть у будинку  арамзина.  оли в≥н, опосл¤ 8 м≥с¤ц≥в такого дуже переповненого житт¤, схопив гнильну гар¤чку й був повинен п≥зн≥ше отлеживатьс¤ в л≥жку, в≥н "з жад≥бн≥стю й з увагою" проковтуЇ т≥льки-т≥льки вышедшие 8 т. "≤стор≥њ"  арамзина й ц≥лком заволод≥ваЇ њхн≥м складним зм≥стом. ¬≥н усе вм≥Ї обертати на користь власн≥й величн≥й справ≥: любов н≥ ≥нтриги дали йому в 19 рок≥в таке п≥знанн¤ психолог≥њ страст≥, до ¤кого ≥нш≥ доход¤ть методом довгого спостереженн¤ див. стих. "ћр≥йников≥", I, 192-3); з ≥ншоњ сторони, в≥ра в найвище покликанн¤ виручала його в≥д мереж низькопробного кокетства розпусниць (див. "—покусниц≥", I, 191). ” цю пору в≥рш≥ дл¤ нього - Їдиний зас≥б виливати свою душу; ¤к далеченько ступнув в≥н у них уперед у зм≥ст≥ вроди форми й сили виражень, видне з мимов≥льного екстазу друзейсоперников, ¤к≥ тонко розум≥ли цю справу (кн. ¬'¤земський пише ∆уковському 25 кв≥т.