(pyccкий переклад у додатку до книжки Гайма, "Вільгельм ф. Гумбольдт", М., 1899). Усі пізніші твори носять виразний відбиток потужного впливу цього твору, не виключаючи й книжки Дж. Ст. Мидля "On Iiberty" (Л., 1859; " Про волю", переу. Неведомского, 2 изд., Спб., 1882). Див. ще Jules Simon, "La liberte" (П., 1859); Laboulaye, "L'etat et ses limites" (5 изд., П., 1871); його жe, "Le parti liberal" (U., 1864).
В. У - в.
Вільні хлібороби - особливий розряд, як ми виражаємося, вільних фермерів, зроблений у царювання Олександра I. При самому вступі власному на престол Олександр I знайшов бажання полегшити положення кріпосних фермерів. Самою принциповим заходом отут був розв'язок не віддавати казенних фермерів в особисту власність. Не вважаючи того, був підняти вопросец про заборону реалізації фермерів без землі. Внаслідок нерішучості юного правителя й кріпосницьких тенденцій більшості його, що оточували, цей вопросец залишився невирішеним, але в листопаді 1802 г. С. П. Румянцев представив панові проект "поступової поразки рабства", який, з якимись змінами, одержав 20 лютого 1803 г. силу закону. Проекту Румянцева зводився до наступного: 1) право володіння селянами належить тільки людям великодушним; вони ж одержують право відпускати фермерів на волю цілими селищами, на пізнаваних критеріях; 2) поміщики, що звільняють фермерів цілим сімейством, можуть наділяти кожного звільненого ділянкою землі за власним бажанням; 3) селища можуть викуплятися на волю, внеся встановлену їхнім власником плату сходу або ж сплачуючи її в течете відомого строку; 4) дозволяється придбання не повної волі, а лише "легітимного твердження землі" за селянами, із платою відповідного оброку; 5) несправних платників слід віддавати в рекрути, ніж вони годяться, а коли ні, те "у яку-небудь муніципальну роботу". Проект цей викликав потужну протидію з боку кріпосників, особливо з боку Г. Р. Державіна, що був у той час міністром юстиції. Цього разу, але, кріпосникам довелося упокоритися, і указ був виданий. Зміст новітнього закону був наступне: дозволяється відпускати фермерів родових і придбаних маєтків на волю, як по одинакові, так і цілим селищем, але з неотклонимым наділенням їх землею; умови, укладені обома сторонами, представляються на твердження Пана; фермери, що не виконали власних обов'язків, ворачиваются на колишній підставі своїм поміщикам. Усі, що одержали волю на підставі новітнього закону, коли не побажають приписатися до інших станів, можуть залишатися на власних землях, утворюючи "стан вільних хліборобів", платячи в скарбницю подушний оклад урівень із власницькими селянами й відбуваючи рекрутську й земські повинності урівень із казенними. С. хліборобам даруется право отриману землю продавати, залишати в спадщину, з одним лише умовою - не роздрібнювати на ділянки найменш 8 дес.; вони можуть брати землю, переселятися і т.д. У додавання до цього указу були вироблені особливі правила, дані міністрові внутрішніх справ у керування при розгляді договорів фермерів з поміщиками.