У дійсний час у зміст понятая особистої С., як воно розробляється в літературі й у юридичній практиці передових щодо цього держав, входять: в-1-х, усі види особистої С., які стосуються основним образом речовинних інтересів людину; такі: а) особиста С. у тіснуватому змісті слова, тобто С. від випадкових обшуків і арештів, а також С. пересування без дозволу начальства (паспорта) як в границях місцевості певного країни, так і поза ним, а як випливає, і право отрешаться від підданства; б) особиста власність; в) З. торгівлі, праці й індустрії. В-2-Х, ті види С., які стосуються моральних інтересів людини; такі: а) С. совісті; б) З. зборів; в) З. слова й печатки; г) З. сходок зборів, союзів і асоціацій; д) З. навчання; е) потаенна поштової кореспонденції. В Америці, поверх того, у це поняття врубається, пересічне право носити знаряддя. І навіть не треба й говорити про те, що жоден із цих видів С. не може, але, бути визнаний необмеженим і ніде таким не зізнається. С. навчання, напр., природно обмежується законами про неотклонимом навчанні, якими уряд просить від кожного громадянина, що вступає в життя, певного мінімуму пізнань; С. торгівлі обмежується не лише системою мит і податків, та й наглядом за її сумлінністю (заходу проти фальсифікації товарів, контроль над продажем отрут і т.д.); навіть більш ценимая С. совісті зазнає нікому обмеженню в тому відношенні, що релігія не дає права робити діяння, кримінальні з погляду наявного права, або отрешаться від дій, неотклонимых з тієї ж точки зору; зізнається лише неодмінно потрібним, щоб обмеження накладали не по іншому, як на підставі закону, і щоб у кожного громадянина була можливість легітимним методом битися за зміну цих границь у кращому для нього напрямку. Гарантія цивільної С. лежить у С. політичної. При всій невизначеності змісту принципу С. особистості, те розширюваного, те, що звужується, можна сказати ствердно, що у всіх європейських країнах протягом XIX в. усвідомлення цього принципу, загалом, усе розширювалося й що йому має бути ще майбутнє розширення.
Література. Вопросец про С. особистості й про її відношення до держави зачіпається практично у всіх загальних творах по муніципальному праві й політиці; про нього можна відшукати дуже варті уваги міркування в Маккиавелли, Боссюэ, Бодена, Локка, Пуффендорфа, Монтеск'є, Руссо, Блэкстона й ін. Характеристику поглядів стародавності па С. і зіставлення їх із сучасними див. у Фюстель Куланжа, в III книжці " Цивільної громади прадавнього миру". Характеристиці прав особистості присвячена гарна глава в Эсмена, в "Загальних підставах конституційного права" (рос. пров. Спб. 1898 або М. 1899, т. 1). Історію боротьби за особисту С. у Великобританії представляє книжка В. 9. Дерюжинского: "Habeas Corpus Акт" (Юр'єв, 1895), історію боротьби за права слова й сходок - Jephson, "The platform, its rise and progress" (Лпц, 1892) і стаття Дерюжинского: "Суспільні мітинги у Великобританії" ("Вісник Європи", 1892, 2 - 3). Найкраще особливе дослідження " про границі діяльності країни" представляє книжка під сиим заголовком Вільгельма ф.Гумбольдта, написана в 1791 г., але написана в перший раз лише в 1851 г.