Вищому ступеня сили, широчіні й глибини сатира С. достигнула в, що користуються глобальною популярністю "Мандрівках Гулливера" ("Travels of Lemuel Gulliver", 1727) - добутку художньому, не дивлячись на однобічність його збожеволілого нігілізму. Воно торкається й таврувати не які-небудь окремі явища, а увесь світ, у його порочності й безглуздості, при чому мається на увазі й британська сучасність. Дріб'язковість людини, відсутність усякого міцного й найглибшого фундаменту в його емоціях, повага суспільства в особі його законодавців, порочних і негожих дворян, порочність осіб, що коштують на чолі країни - усе це й майже все інше зображене в даній нам алегорії з такою гіркотою й злістю, з такою лютою жорстокістю, яких не можна зустріти ні в 1-го сатирика ні до С., ні опосля його. Частково ґрунтовно проводить один німецький критик паралель меж "Гулливером" і "Д. Жуаном" Байрона, але ще справедливіше зауважує, що "Байрон - лев, а С. - пантера". У відношенні чисто художньому, "Гулливеру" шкодить перехідне за крайні межі роздратування; але цей недолік суттєво відшкодовується такими плюсами, як непереборна логіка, безперечн, що робить повну ілюзію природність і навіть документальність в описах, незвичайна оригінальність складу, який у С. вообщем володів жахливої силою, непереможною холоднокровністю й практичною реальністю, а отут достигнул вищої досконалості. Твору С. були видані вперше в 1727 г. відомим англійським поетом Попом; пізніше їх видавали Шеридан (1784, 17 тт.)і В. Скотт із біографією, 1814, 19 тт.); нове видання вийшло в 1883 г. (10 тт.). Порівн. Forster, "Life of Jonathan S. " (1875, що залишилося незакінченим); Craik, "The life of S. " (1882); Collins, "J. S., a biograpllical and critical study"; Thackeray, "The english humourists"; Masson, "Essays bibliographical and critical, chiefly on english poets"; стаття Маволея, у зборах його творів; Тен, в "Histoire de la literature anglasie"; стаття Олексія Веселовского в книжці: "Етюди й властивості" (М., 1894); В. Яковенко, в "Біограф. Бібліотеці" Павленкова.
Література. Із творів С. на російський яз. переведені "Подорожі Гулливера" (переу. Кончаловского і Яковенко, М. 1889), "Притча про бочок" (у журнальчике "розкішна Література" за 1885 г.) і кілька памфлетів (в "Європейських письменниках", В. Чуйко).
П.. Вейнберг.
Свищ (мед.) - канал у тканинах або органах у формі довгуватого трубчастого ходу, що утворювався внаслідок поглиблення в деньке виразки - трубчаста або порожня виразка (fistula). З'являється він внаслідок того, що гній з нагноєння, що розвився де-небудь у глибині тканин або орган при горбистому процесі або остеомієліті, прокладає для себе вузенький хід (довжиною, час від часу, найбільше 20 див.) до поверхні, на яку й розкривається. Свищевой хід заурядно звивистий, час від часу з подобами клапанів, що затримують вільне виділення гною. Час від часу С. домагається кістки, яка в цім місці оголюється й на неком протязі омертвевает. На деньке ходу можна часто відшукати стороннє тіло у вигляді шматочка омертвілої кістки, кулі, друзки й т.п.