¬≥н загинув 19 жовтн¤ 1745 г., запов≥вши суму засоб≥в на буд≥влю будинку дл¤ божев≥льних. як людей, —. представл¤Ї собою дуже захоплююче психолог≥чне або, точн≥ше, патолог≥чне ¤вище. ћучити людей, зат¤гати њх до дл¤ себе тою незбагненною, г≥пнотичною силою, ¤коњ гримуча зм≥¤ прит¤гаЇ в дл¤ себе зайчика, ≥ п≥зн≥ше в≥дштовхувати њх з≥ зловт≥шною нещадн≥стю, робити своњми жертвами тих, хто п≥дкор¤вс¤ його впливу, ≥ т≥шитис¤ њхн≥ми борошнами, "раф≥нувати своЇ ремесло ката" ( ¤к це особливо типово виразилос¤ в його в≥дносинах до двом дамам, ¤ких в≥н прославив п≥д ≥менами —телли й ¬анесси) - усе це було ¤к би орган≥чною потребою його натури й знаходило про¤в ¤к у маленьких примхах, так ≥ в надзвичайно суворих справах. "—. - говорить “еккерей - ≥де дорогого житт¤, шален≥ючи, точно людей, одержимий б≥сом. ¬≥н повсевременно огл¤даЇтьс¤ навколо, не женутьс¤ чи за ним фур≥њ; в≥н знаЇ, що настати н≥ч, ≥ з нею безизбежно з'¤вл¤тьс¤ ц≥ чудовиська. ѕ–ќ, √осподи, ¤ка це н≥ч ≥ ¤ка довга агон≥¤! який жахливий шул≥ка терзав серденько цього г≥ганта!" ÷ей св≥тогл¤д знаходить доказ у св≥домост≥ самого —., ¤кий в≥дчував у дл¤ себе присутн≥сть орган≥чного внутр≥шнього шаленства й, мучась њм, за¤вл¤в, що "його сказ стаЇ дл¤ нього невимовне кепсько".
“ак природжен≥ характеристики, при величезному розум≥ й дотепност≥ —., ¤к не можна найб≥льше спри¤ли виходу його, ¤к письменника, на поприще сатирика; ними обірунтований ≥ вдача його сатири. ¬она перейн¤та самою г≥ркуватою жовчн≥стю, час в≥д часу, що доходить до д≥йсноњ лютост≥, але п≥д личиною безстрашноњ холоднокровност≥. "¬≥н дуже гордий, щоб в≥ддавати свою пристрасть на позорище, або вибирати публ≥ку своњм пов≥рником; в≥н прагне один загл¤дати в схованки власноњ душ≥ й постыдилс¤ б видати себе, а тому бажаЇ й може збер≥гати повне самовладанн¤. ќчевидно безпристрасний, але з конвульсивно стислими мускулами, ≥з серденьком, повним ненавист≥, в≥н з≥ страшною усм≥шкою пише своњ памфлети". ѕамфлети - сама широка й значима область його сатиричноњ творчост≥; памфлетний елемент пануЇ нав≥ть у його церковних пропов≥д¤х, про ¤ких в≥н сам говорив, що "пропов≥дував памфлети". Ќе дл¤ кого не секрет те, що теккерей охарактеризовывает його ¤к "—амсона, з к≥сткою в руц≥, що кидаЇтьс¤ на власних супротивник≥в, що й б'Ї њх". «м≥ст памфлет≥в пол≥тичний ≥ соц. Ѕ≥льш видатн≥ (у хронолог≥чному пор¤дку њх виникненн¤): "On the dissensions in Athens and Rome"; "Tale of a Tub" ("ѕритча про бочок"), де, в алегоричн, що нер≥дко затемнюЇ зм≥ст, форм≥. осм≥¤н≥ католицизм, лютеранство, кальв≥н≥зм ≥ вообщем чорн≥ сторони клерикального миру, а поруч ≥з сиим - стан сучасноњ науки, р≥зн≥ секти, проекти й т.п.; "Public spirit of the whigs", навлекший на творц¤ потужн≥ пересл≥дуванн¤; вищезгадан≥ "Ћисти —укнороба"; написане за к≥лька рок≥в до божев≥лл¤ "—кромна пропозиц≥¤, що маЇ метою перешкодити д≥т¤м ≥рландських жебрак≥в бути т¤гарем дл¤ власних батьк≥в ≥ дл¤ крањни, ≥ вказати, ¤ким методом зробити њхн≥ми корисними дл¤ сусп≥льства". ÷е крайн≥й тв≥р краще вс≥х ≥нших памфлет≥в охарактеризовывает ту духовну похмур≥сть, до ¤коњ д≥йшов сатирик: тихо, ледве чи не забавно рекомендуЇ в≥н батькам уживати мал¤т у њжу, щоб позбуватис¤ в≥д них, радить зас≥б робити њхн≥ми смачными дл¤ стола, показуЇ, ¤ку частину подавати, коли родина об≥даЇ одна, ¤ку - при гост¤х ≥ т.п.