” зимову пору —. харчуютьс¤ р≥зними ¤годами й плодами (горобиною, можевельником, шипшиною й т.п.); у л≥тню пору практично т≥льки комахами, ¤ких ловл¤ть, ¤к мухоловки.
ё. ¬агнер.
—вифт (ƒжонатан Swift) - британський письменник, один з найб≥льших сатирик≥в, р≥д. 30 листопада 1667 г. у ƒубл≥н≥. …ого природжен≥ характеристики - похмуре, нав≥ть зле в≥дношенн¤ до людей, безмежний егоњзм, наст≥льки ж безмежне честолюбство, у з'Їднанн≥, але, ≥з рвени¤ми зовс≥м зворотними - в≥дшукали дл¤ себе пл≥дний ірунт в обставинах його житт¤. ƒитинство його пройшло в сир≥тств≥ ( внасл≥док в≥д≥рваност≥ в≥д мами), б≥дност≥, залежност≥. јле зак≥нченн≥ курсу в дубл≥нському Trinity College в≥н зробив секретарем до ¬≥ль¤ма “емилю, в≥домому мун≥ципальному д≥¤чев≥ й видатному пол≥тичному письменников≥, але при цьому на нього були покладен≥ також обов'¤зки бухгалтера й камердинера. ÷е положенн¤, у зв'¤зку з обуревавшей його спрагою слави й св≥дом≥стю ≥нтелектуальноњ сили, дратувало й озлобл¤ло його, особливо при зустр≥чах з людьми, що управл¤ють у ту пору дол¤ми ™вропи, ≥ при спостереженн≥ над кипучою пол≥тичною д≥¤льн≥стю тод≥шньоњ јнгл. ¬ласн≥ 1-ые кроки його на ц≥м поприщ≥ ( з дорученн¤ “емпл¤) ви¤вилис¤ поганими, ≥ йому довелос¤ удовольствоватьс¤ - але, природно, не задовольнитис¤ - пом≥рною посадою параф≥¤льного св¤щеника. “рохи п≥зн≥ше в≥н зробивс¤ деканом церкви св. ѕатрика в ƒубл≥н≥. Ћиха в незм≥нних турботах про службове п≥двищенн¤ викликали його сатиричну д≥¤льн≥сть, що про¤вл¤вс¤ спочатку в р≥зких еп≥грамах, а п≥зн≥ше в пол≥тичних памфлетах, що доправили йому великий авторитет у парт≥њ ториев, до ¤коњ в≥н переб≥г опосл¤ розриву - по внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х причинах - з парт≥Їю в≥г≥в. « 1710 по 1713 г. в≥н займав, не маючи н≥¤кого оф≥ц≥йного поста, надзвичайно впливове положенн¤; але поваленн¤ пануванн¤ ториев спричинило видаленн¤ —. з пол≥тичного поприща, що ще б≥льше озлобило його проти сусп≥льства. ѕри ≥нших властивост¤х його натури, його могла б нагородити величезна попул¤рн≥сть, ¤ка випала на його частку в ≤рланд≥њ опосл¤ того, ¤к в≥н, частково по патр≥отичних спонуканн¤х, частково - ≥ ще величезн≥ - з ненавист≥ до в≥г≥в, виступив энергическим б≥йцем за незалежн≥сть даноњ крањни й написав з этою метою "Ћиста —укнороба" (Drapiers letters). ѕоверненн¤ його в ƒубл≥н з ¬еликобритан≥њ було приветствовано дзвоновим гулом, св¤тковою ≥люм≥нац≥Їю, наданн¤м, йому ушанованоњ охорони й т.п. јле йому цього було недостатнЇ; в≥н згор¤в бажанн¤м вернутис¤ у ¬еликобритан≥ю й гратис¤ видатну роль у широк≥й сфер≥. —иим задумам поставило остаточну межу розлад ≥нтелектуальних можливостей, поступово перешедшее в апатичне ≥д≥отство. 10 рок≥в пров≥в в≥н у моральних ≥ ф≥зичних борошнах, особливо потужних у так назыв. св≥тл≥ пром≥жки. "я кретин! - вигукував в≥н; ¤ те, що ¤ Ї". ” листах власних, незадовго до повного ≥нтелектуального розладу, в≥н говорив про смертельну скорботу, що вбиваЇ в ньому й т≥ло, ≥ душу. Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що в крайн≥ дватри року житт¤ в≥н вимовив лише одне слово.