Квітки двостатев, що полягають із зеленуватого, чашоподібного, пятилопастного оцвітини, з 5 тичинок, прикріплених до м'ясистого кільця, що оточує зав'язь, і з маточки з полунижнею одногнездою зав'яззю й 2-мя рильцями. Плід стислий, однонасінний горішок, що зростається, з оцвітиною. Тому що пучки рослин взаємно зростаються, то виходить ціле супліддя ("насіння свекловицы").
С. Р.
Цвіркуни (Gryllus) - комахи із загону прямокрылых, що належать до групи стрибучих (Saltatorua) і сімейству сверчковых (Gryllodea). Тіло їх циліндричне, крила час від часу бувають мало вкорочені, вусики досить довгуваті (не коротше тіла); фронтальні ноги адаптовані для ходьби, ноги задніх ніг є дуже стовщеними; самки постачені досить довгуватим яйцекладом. У Європі водяться 8 видів С., з яких більш відомі наступні. Польовий С. (Gryllus campestris), блискучо-чорного кольору з бурувато-чорними підкриллями, домагається до 21/2 див. довжини; водиться у всій Європі в полях і сухих місцях і копає вертикальні норки в землі. Відкладає яєчка в землю, з яких в осінню пору виходять личинки; у даній стадії проводити зиму й провесну. Харчується приемущественно рослинами, наносячи їм незначуща шкода, але частково поїдає й маленьких комах. Домашній С. (Gryllus domesticus) жовтого кольору, голова з 3 бурими перев'язками, крила заурядно повністю розвинені й простягнуться уздовж черевця у вигляді довгуватих хвостів; домагається довжини до 2 див. Зустрічається всюди в будинках, особливо в теплих приміщеннях (кухнях, лазнях і т.п.) і харчується харчовими покидьками. Видає відповідний звук (стрекотіння), більшою мірою нічкою.
М. Р.-К.
Светоний (С. Suetonius Tranquillus) - римський письменник, що жив, приблизно, меж 75 і 160 рр. по Р. Хр. Батько його С. Олена, трибун 13-го легіону, брав участь у боротьбі Вителлия з Отоном. При Домициане С. жив у Римі, займаючись риторикою й граматикою; перебував у дружніх відносинах із Плинием Молодшим, по клопотанню якого. Траян даровал йому сан трибуна; при Адріану був імператорським секретарем (magister epistolarum), але впав у немилість за неповажне відношення до імператриці Сабіні й, улагодившись від двору, зрадився енциклопедично-літературним заняттям, за прикладом Варрона. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що зі Свиды й інших джерел ми знаємо найменування його незліченних робіт, частково написаних погречески, присвячених літературі, філософії й природі. Це був старанний збирач, що залишив багато коштовних відомостей про історичні, археологічних і літературних предметах. Джерелами для нього служили архіви, суспільні акти, історичні твори, спогади й усний переказ. Ок. 120 г. по Р. Хр. він написав самий принциповий із праць, що дійшли до нас, його - "Vitae XII imperatorum" (Біографії 12 царів), від Цезаря до Домициана; це дуже слабеньке з Літературної точки зору добуток, позбавлений психічної тонкощі й политич. далекоглядності, є, але, принциповим історичним монументом, завдяки багатству змісту, цінність якого ще височіє від об'єктивності й моральної строгості творця.