забороняється, за винятком випадків, коли медиками визнане потрібним уживання С. для цілющих цілей. Солодкий смак С. наткнув докторів на ідея скористатися ним при солодкій захворювання, що вимагає, як зрозуміло, виключення з їжі вуглеводів. Не володіючи живильною гідністю, С., природно, не може служити підміною крайніх, але він небезкорисний для тих нездорових, які звикли до ласощів і мучаються від недоліку цукру в їжі й питво. Для догоджання таких, як усе знають, нездорових у продажі є, меж іншим, різного роду препарати С.: сахаринова есенція Фишера, сахаринове какао Шпрюнгли (у Цюріху), сахаринова chartreuse д-рі Petit і ін. Судячи з наявних спостережень, С. не впливає ні на кількість сечі в нездорових, ні на зміст у ній цукру. Він відмінно переноситься діабетиками, не впливаючи погано ні на їхнє живлення, ні на самопочуття (Eichhorst, Leyden, Gerhardt і ін.). С. у руках якихось клініцистів давав відмінні результати при катарі сечового міхура з аммониакальным шумуванням сечі; виділяючись крайньої в незміненому виді, С. доповідає сечі кислотні характеристики.
Література. Fehling und Hell, "Neues Handwortertuch der Chemie" (1890); Hefelmann, "Pharm. Centralhalle" (1895 і 1896); Salkowsky, "Ueber die Zusamensetzung und Anwendbarkeit des Kauflichen Sacharins" ("Arch. fur pach. Anat."., т. 120); Jessen, "Zur Wirkung des Sacharins" ("Arch. fur Hyg.", 1890); J. Konig, "Die menschlichen Nahrungs und Genussmittel" (1893); Brouardel, Pouchet er Ogier, "Sacharine. Son usage dans l'alimentation et caet." ("Ann. d'hygiene publ. et de medecine", 1888); Petschek und Zerner, "Uebег die physiologische Wirkung des Sach. auf die Verdauung" ("Centr. fur die gesammte Therapie", 1889); Cans, "Untersuch uber den Einfluss des Sach. auf die Magen und Darm. Verdauung" ("Berl. Klin. Wochcnschr.", 1889); Савицький, " До вопросцу про дію С. на засвоєння азоту й азотообмен у здоровіших людей" (Спб., диссер., 1890); Винокурів, "Матер. до вопросцу про вплив сах. на засвоєння жирів у здоровіших людей" (Спб., 1890); "Прилож. до Звіту правл. всеросійського общ. цукрозаводчиків" (1899); Коцын, "Сахарин, його санит. значення і т.д. " (VII звіт москов. город. санит. станції).
М. К.
Сахароза - популярна в гуртожитку під іменуванням очеретяного або бурякового цукри, є той цукор, який звичайно вживається в їжу. Дуже всерозповсюджений у рослинах. У величезних кількостях зустрічається лише в обмеженій кількості рослинних видів - у солодкому очереті й у солодкому буряку, з яких С. і добувається технічним методом. Багаті їм ще стовбури якихось злаків, особливо в період, що предыдущий наливанню зерна, як напр. маїсу, солодкого сорго й ін. Кількість цукру в цих об'єктах так примітно, що були виготовлені небезуспішні проби одержання його з їхнім технічним методом. Ентузіазм представляє знаходження тростинного цукру в большенном кількості в ембріоні насінь злаків, так напр. у пшеничному ембріоні знайдене вище 20% цього цукру. У маленькі ж кількостях С. зустрічається, можливо, у всіх хлорофиллоносных рослинах, по найменшій мері в пізнаваних періодах розвитку й поширення цього цукру не обмежується одним будь-яким органом, а зустрічається він у всіх органах, які дотепер були на нього вивчені: у коріннях, стеблах, листах, квітах і плодах.