хініну; гіркуватий смак крайнього заглушається присутністю сахарину. С. володіє слабко вираженим бактериозадерживающим дією. При 0,16% змісті С. лужне шумування сечі вповільнюється, а рівно також послабляється ферментативна дія дріжджів (Adduce і Moss), розчин 1 або 2 частин сахарину па 1000 дуже затримує проростання насінь (Bronardel). По Иессену, антисептична дія властива практично тільки продукту sach. purum, що в значимому ступені роз'ясняється його кислотністю: так, м'ясний настій, при 0,1% змісті sach. purum, ще через дві недельки очевидно зберігав свої початкові властивості; цей же настій, по додаткові до нього навіть у два рази більшої кількості натронної солі С., видавав уже через день гнилый запах і містив величезну кількість гнилих мікробів. З дослідницьких робіт Петшека, Zernera, Jessen'a, Salkowsk'ого, Гансу й ін. над дією С. на травні ферменти видне, що роль сахаринового натру в справі переварювання білкових і крохмалистих речовин найбільше або найменш байдужа; що стосується незаплямованого С., те цьому продукту, завдяки приемущественно його кислотності, не можна відмовити в затримуючому впливі як на пептонизацию білків, так і на перевтілення вуглеводів у цукор, але вплив це некординально й у теж час типовий вообщем для всіх смакових речовин, не виключаючи й цукру (Ogata). Незліченні досвіди на звірині (Stutzer, Salkowsky, Реньольдс і ін.) виявили, що крайні можуть без усякої шкоди собі ухвалювати раз у день ок. 3 гр. С. на кіло ваги. Людям С. давався, протягом довгого часу, у кількості 0,1 - 5,0 гр. раз у день без усяких дурних наслідків. З вимовленого випливає, що С., по останній мері в тих маленьких дозах, які необхідні для подслащивания їжі й напоїв, можна визнати зовсім невинним. Не випливає, але, забувати, що С. являє собою штучний продукт, який, по власному составу, по початковому матеріалу, з якого він готується, а рівно й по способу добування, не має нічого загального із групою вуглеводів, до яких належить очеретяний С. Із крайнім С. зв'язує тільки солодкий смак і привласнене йому, до прикрості, аналогічний заголовок, здатне ввести користувача в оману. Не згоряючи в організмі подібно цукру, а повністю виділяючись із сечею (Адукко й Моссо, Петшак і Цернер і ін.), С. не може служити матеріалом для росту організму й відшкодування його втрат, а тому й живильне його значення прирівнюється нулю. Підміна цукру С., при живленні зростаючого дитячого організму, повело б до дуже непотрібних наслідків. препарати, що пускаються в продаж С. часто містити різного роду домішки (парасульфаминобензойную кислоту й ін.), фізіологічна дія яких на організм не представляється ще з'ясованим. При цих критеріях суспільна гігієна має по найменшій мері право домагатися, щоб харчові продукти й смакові речовини, що містять С., пускалися в продаж з відповідним написом, на торгівлю же підсолоджених С. товарів, при відсутності на їхніх відповідних позначень, вона не може дивитися по іншому, як на фальсифікацію й обман користувача. Меж тем, у міру того, як з розширенням промислового виробництва С., вартість на нього рівномірно знижувалася, до цієї дешевенької солодкої речовини стали в широких розмірах звертатися торговці, не без підстави побачивши в С.