в 300 раз солодше цукру, її полягає до 30 і поболее %. Присутність її визначається по кількості аміаку, що утворюється, при перегонці випробуваного С. з магнезіальним молоком, так само як і іншими особливими пробами. Було б погано, якби ми не відзначили те, що завдяки незвичайній насолоді, С. дуже стрімко ввійшов у вживання як дешевенький замінник звичайного цукру, при виготовленні солодких печив, дешевеньких цукерок та ін. кондитерських виробів, а основним же образом при виготовленні прохолодних напоїв, лимонадів, квасу та ін.
Не вважаючи позначеного С., у торгівлі є ще так наз. "просто розчинний С.", який так само точно володіє дуже солодким смаком (450 раз) і являє собою натрієву сіль ортоамидосульфобензойной кислоти. Існує й черговий сорт - так наз. "метилсахарин", який кристалізується з жаркої води в тьмяних блискаючих призмах, що плавляться при 240, важко розчинних у прохолодній воді, просто - у жаркій і в спирті; він так само солодкий, як і звичайний С.
Найголовніші методи відкриття С. у харчових продуктах. У цукрі, цукерках, печивах і т.п. С. просто розкривається при збовтуванні роздрібнених товарів з ефіром; С. розчиняється в ефірі й по випару профільтрованого розчину може бути просто відкрити в залишку, що виходить, до цього всього завдяки власному солодкому смаку (продукти, що володіють лужною реакцією, потрібно за раніше підкислити фосфорною кислотою); для повної перевірки залишок, придбаний опосля видалення ефіру, розчиняють у маленькій кількості хімічно незаплямованого їдкого натру, що зовсім не містить сірчаної кислоти, розчин випарюють досуха й сухий залишок нагрівають до 250° близько напівгодини в срібній або порцеляновій чашечці; при всім цьому з'являється сірчано-натрієва й саліцилово-натрієва сіль; обидві солі можуть бути просто відкриті, 1-ая - реакцією з барієм, 2-ая - утвором відповідного фіолетового фарбування з речовиною хлорного заліза. Таким методом вдається відкрити домішка 0,005% і навіть найменша кількість С. Саме собою зрозуміло, що початкові речовини не повинні містити в для себе вільної саліцилової кислоти. Для відкрита С. у провині, лимонаді, газованих напоях та ін. 100 грм. випробуваного речовини, дуже подкисленного, по черзі разу три збовтують із 50 грм. консистенції з рівних кількостей звичайного й нафтового ефіру; ефірні суміші фільтрують, забирають ефір і залишок пробують, як позначено вище. При визначенні С. у пиві, квасі й т.п. субстанциях для збовтування слід брати більша кількість ( близько 500 грм.) і, не вважаючи того, випробувані води потрібно за раніше визволити від хмелевых частин, дубильних і екстрактивних речовин, хоча б осадженням їх, до добування, речовиною азотномедной солі.
А. С. Необхідно підкреслити те, що гинзберг.
Сахарин був відкритий синтетичним методом в 1879 році російським емігрантом Е. Фальбергом і проф. Ira Remsen, у лабораторії крайнього (у Балтіморі). У фармації відомі chininum sacharicinum, morphium sacharicinum і ін. 1-ый продукт являє собою з'єднання 36 ч. С. з 64 ч.