Чад живуть незалежні ту, у горах такого ж імені, а оазиси меж Тріполі і Єгиптом - область фанатичного мусульманського ордена або братерства снуси або сенуси, особливо агресивного християнам. Частина С. перебуває під владою Марокко (останній З и СЗ) і Туреччини (Феззан, що становить частину вилайета Тріполі). Зрештою, остання вост. частина Лівійської пустелі перебуває під владою Єгипту. Ще не дуже давно через ІЗ, проходило кілька жвавих караванних шляхів, по яких ішла ініціативна торгівля меж сев. узбережжям Африки й Суданом; особливо оживлена була торгівля рабами. Мусульманські країни до Ю від С. робили дійсні полювання й облави на негрів-язичників і постачали рабами все південне узбережжя Середземного моря, Єгипет і Туреччину. Зараз торгівля рабами практично закінчилася, і це суттєво зменшив рух по караванних дорогах через С. Інша причина зменшення - відкриття найбільш комфортних шляхів зсередини Судану до берегів Атлантичного океану й Гвінейської затоки, особливо по Нігері й Сенегалу й сталевої дороги до 3 від крайнього. У поточний час головні шляхи через С.: 1) з Каїра в Эльфашер, у Дарфуру, 2) з Бенгазі у вилайете Тріполі через Борку в Кука на оз. Чад, 3) із Тріполі, через Мурзук і Бильма в Кука, 4) з Алжиру в Гадамес, Лепеха, Сокото, біля р. Нігер, 5) з Алжиру через Туат у Тимбукту, в) з Марокко через Адрар у Тимбукту. На Ю, тобто в Судан, ідуть основним образом фініки, сіль ( з якихось оазисів С.), худоба, якісь мануфактурні продукти й сплави; із Судану - слоняча кістка, страусове пір'я, золотий пісок, індиго, земельні горішки. Існує багато проектів жел. доріг через С. Німецькі подорожани Нахтигаль і Рольфс висловлювалися за лінію від Тріполі до оз. Чад, по направленью більш жвавого й комфортного караванного шляху через С., де цілий ряд оазисів і величезна кількість солі біля оазису Бильма; але будівля цього шляху не достатньо можлива, тому що в ньому не зацікавлена жодна європейська держава. У Франції було складено багато проектів жел. доріг з Алжирии до оз. Чад і сев. частини Нігеру (Тимбукту, Сокото). Цей шлях повинен був зв'язати французькі володіння на С и ЮЗ пустелі. Меж іншим, запропоновані наступні шляху: 1) Західний, від Аин Сефра в Оранском дпт. Алжирии, куди вже доходить жел. дорвей. через Игди й Туат до Буруму на Нігері. 2) Середній, від Бискры в алжирській С., уже зв'язаної жел. дорвей. с гаванню Филиппвиль, на Середземному море, на Туггурт Амгид, звідки могла б одна галузі йти в Бурум на Нігері, інша на оз. Чад. 3) Східний, від Габесского затоки Середземного моря на Гадамес і Рат на оз. Чад.
Література. Barth, "N. u. Centr. Afrika" (Б., 1856); Buveyrier, "Explor. du S." (П., 1864); Rohifs, "Reise durch N. Afrika" (Гота, 1868 - 74) і "Quer durch Afrika" (Лпц., 1874); Pomel, "Le S." (Алжир, 1872); Soleillet, "Explor. d. S. Central Alger" (1874); Largeau, "Le S." (Женева, 1876); Chavanne, "Die S" (Відень, 1878); Duponchel, "Le Transsaharien" (П., 1879); Nachtigal, "S. und Sudan" (Берл., 1879); Zittel, "Die S." (Кассель, 1884); Bedier, "Le S.-Niger" (П., 1888); Bissuel, "Les Touaregs de l'ouest" (Алжир, 1888); Brosselard, "Les deux missions Flatters dans le S." (П., 1889); Rolland, "Les aterrissements anciens du S." (П., 1888) і "La France en Algerie" (П., 1890), Lenz, "Timbuktu" (Лпц., 1892); Schirmer, "Le S." (П., 1893).