Найкращі знавці С. уважають, що піски займають тільки 1/9 частину країни. Більша частина С. - нагір'я помірної висоти, є й гори, тільки надзвичайно маленька частина Алжирської й Туніської С. на захід від Габесского затоки Середземного моря - низовина, покрита неосяжними, але маленькими озерами; значима частина даної нам місцевості перебуває нижче рівня моря ( до 25 м.), і є повна можливість, засобом маленького каналу, виритого в низьких пісках меж Габесским затокою й даної нам місцевістю, залити водою Середземного моря місце дуже 16000 кв. км. Такий (проект французького капітана Рудэра (Roudaire). Цей проект дискуссировался надзвичайно ретельно й ґрунтовно у французькій академії наук; були послані особливі комісії для дослідження місцевості й остаточний підсумок дослідницьких робіт був той, що проект виконаємо, але рішуче не представляє ніяких вигід, є навіть небезпека затоплення злачных оазисів і довелося б відгородити їхніми особливими греблями. Проект Дональда Маккензи затопити частина захід. С. меж 20°-22° с. ш. водами Атлантичного океану - незаплямована фантазія. Усе знають те, що місць нижче рівня океану отут немає. Піскові дюни або бархани ерг (erg) або арег (areg) зустрічаються далеченько не всюди в С. Вони піднімаються місцями до 100 і навіть 150 м. Караванні дороги пролягають меж ними. Частина цих пісків рухлива, але рух їх не особливо велике, тому що колодязі й джерела не засипаються ними. Було б погано, якби ми не відзначили те, що місцями на якійсь глибині під пісками є непроникні для води шари, і отут збирається вода, що захищається пісками від випару, що й стрімко просочується через них опосля дощику. У таких критеріях є й рослинність. Напроти, кам'янисті місця хаммада (hammada) ще сухіше. Вода не проникає вглиб опосля дощику й стрімко випаровується, потужні вітри несуть навіть гальку. Місцями ці кам'янисті пустелі пориті ярами вади або уади (badi, ouadi); місцями піднімаються бугри гара (gara), залишки колишнього нагір'я, знесеного по більшій частині діяльністю вітру; місцями попадаються ровненькие низькі місця себха (sebkka). Вони затоплені опосля дощику, а по випару відкладають солі - поварена, глауберова, гіпс і т.д. С. заурядно ділять на 3 головні частини: 1) західна С. від Атлантичного океану приблизно до 0° Гринвичского меридіана, тобто в меридіанах захід. Алжирии, Марокко й Канарських островів. Усе знають те, що частина даної нам країни складається з більших барханів (дюн), далеченько не позбавлених рослинності. Далі на сівбу.-вост. реальна піскова пустеля ( Ель-Ерг), до півдня від Игиди пустеля Танесруфт, що полягає із соленосної глини, без усякої рослинності, до півдня від неї до границь Судану - Афелеле або мала пустеля з незліченними колодязями й пристойною рослинністю в рівнинах; ці рівнини особливо славляться верблюдами. Меж Афелеле й Атлантичним океаном місцевість найбільш пустельн, що полягає частиною із соленосних порід ( ель-джуф), а далі на З гори й найвищі бархани зап. Не для кого не секрет те, що адрар.Ель-Джуф місцем до 360 тис.