Прекрасний і найвищий ростом, він сходу обворожив люд, який при обранні його екзальтовано репетував: "так живе правитель!" (1 Цар. X, 23, 24). Незіпсований життям і властолюбством, С. спочатку виявився на висоті власного покликання й наніс кілька поразок ворогам; але потім, усе найбільш опьяняемый владою, він почав ухилятися від колишньої простоти, оточувати себе пишністю й тяготитися впливом Самуила. Саме-Собою зрозуміло, не дивлячись на дане крайньому обіцянку у всьому випливати його радам, С. почав діяти самовладно; надії, що покладали на нього, пропали, і Самуил був повинен потаенно помазати на королівство іншого, найбільш гідної людину - Давида. Коли С. вызнал про це, то впав у темну меланхолію, що граничила з божевіллям; він гнівно переслідував власного конкурента й робив величезні нещадності. Умер від власного клинка опосля злощасної битви з филистимлянами при Гелвуе. Життя його описана в 1 книжці Царств гл. IX - XXXI. Його 40-літнє царювання не залишилося безслідним для народу: при ньому суттєво зійшла військова могутність євреїв і, незважаючи на смути й крайня поразка від филистимлян, країна вступила на шлях жвавого політичного розвитку, який і достигнуло найвищому ступеня при його найближчих спадкоємцях - Давиду й Соломону. Див. А. Лопухин, "Біблійна історія" (т. II); Я. Богородский, "Єврейські царюй".
А. Л.
Сафонов (Василь Ілліч) - піаніст і композитор, род. в 1852 г. Закінчивши курс консерваторії, до класу фортепіано доктори Брассена; вдало дебютував у якості піаніста в одному із симфонічних зборів Правительского російського, як усе знають, музичного суспільства; потім почав артистичне турне з віолончелістом Давидовим. В 1881 г. запрошений педагогом фортепианной гри в петербурзьку консерваторію, але скоро перебіг доктором у московську консерваторію. З 1888 г. С. полягає директором даної для нас консерваторії, не залишаючи фортепианного класу. З учнів його особливо виділився Левин, що одержав на конкурсі 1897 г. першу премію імені А. Необхідно відзначити те, що г. Рубинштейна. На посаді директора С. показав гарні організаторські можливості. Кілька років тому назад С. прийняв на себе диригування симфонічними концертами Имп. російського музичного суспільства в Москві. Посередині російських капельмейстерів С. займає надзвичайно видне місце, будучи енергійним пропагандистом усього новітнього й захоплюючого як у російській, так і закордонній літературі.
І. С.
Сап'ян. - С. у своєму змісті йменують шкіру кози, продублену сумаком і пофарбовану в який-небудь із найяскравіших квітів. Для обробки козячої шкіри на С. її розмочують у воді, потім у вапняних зольниках зростаючої міцності (2 - 3). Коли волосся почне йти, його зганяють на колоді, а шкіру знову пускають у зольник, поки не з'являється достатній нажор (1 - 2 недельки). Меж зольниками й опосля їх шкіра мездрится, лицьова сторона її копітко підголюється й полірується каменем. Потім випливають промивання в бочках, що звиваються, при незмінному припливі свежайшей води. Тому що С.