ѕод≥бн≥ шрихи спозирав ще Ўорт≥в у минулому стор≥чч≥, пот≥м в 1831 г.  ашэр, в 1838 - Ёнке (його ≥м'¤ приписане б≥льш ст≥йкому розпод≥лу на зовн≥шньому к≥льц≥). ” нов≥тн≥й час  елер, Ѕреннер, Ўеберле, јнтониади й ≥н. зауважували под≥бн≥, ледве вловим≥, смуги й тем п≥дтвердили, що вс¤ система розпадаЇтьс¤ на величезну к≥льк≥сть окремих тонких к≥лець. ¬ 1851 г. ”¤вите соб≥ один факт про те, що лассель ≥ ƒоуэс в≥дразу в≥дкрили так наз. чорн≥ к≥льц¤ (нап≥впрозор≥, через них видний контур планетки), що поширюютьс¤ всередину в≥д най¤скрав≥ших к≥лець. «алежно в≥д положенн¤ —. на орб≥т≥, час в≥д часу к≥льц¤ бувають "розкрит≥" ≥ нам в≥дм≥нно видн≥, коли ж земл¤ або сонце перебувають у њхн≥ площини, к≥льц¤ представл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ тонкоњ смуги.  ≥льц¤ зникають зовс≥м, коли сонце й земл¤ розм≥щаютьс¤ по р≥зних сторонах в≥д њхньоњ площини. –ад≥ус зовн≥шнього краю най¤скрав≥ших к≥лець 138 тис. км., а внутр≥шнього 91 тис. км.; розм≥ри мр¤чного к≥льц¤ важко знайти: вони не мають р≥зкого контуру.  утовий середн≥й поперечник ус≥Їњ системи к≥лець 40"; ширина зовн≥шнього к≥льц¤ 5/4 поперечника земл≥; розпод≥л  ассини 1/2; внутр≥шнЇ колоритне к≥льце - 2, мр¤чн≥ к≥льц¤ - 5/4 поперечника земл≥. ¬≥дстань зовн≥шнього краю до —. удв≥ч≥ менше н≥ж м≥с¤ц¤ до земл≥; товщина к≥лець менш 200 км. Ўвабов≥ в 1827 г. побачив, що центр к≥льц¤ не зб≥гаЇтьс¤ ≥з центром —. ќкрем≥ к≥льц¤ не лежать строго в одн≥й площин≥ - т≥нь самого —. на к≥льц≥ маЇ ламаний або кривий контур. Ѕольшенный ентуз≥азм представл¤Ї теор≥¤ р≥вноваги к≥лець. ƒосл≥дженн¤ Ћапласа,  овалевской ≥ ≥н. р≥вноваги твердих ≥ вод¤нистих к≥лець мають лише математичний ентуз≥азм: так≥ к≥льц¤ ≥снувати не можуть. ¬изнане Їдино ймов≥рним будова порошкопод≥бна: к≥льц¤ складаютьс¤ з незл≥ченноњ величезноњ к≥лькост≥ окремих т≥лець - метеор≥в, ¤к≥ з'Їднуютьс¤ дл¤ ока на большенном в≥дстан≥ в одну масу. 1-ый обірунтував це на теоретичному р≥вн≥ –ош в 1848 г. ¬≥н вив≥в межу, снутри ¤кий не може ≥снувати супутник без того, щоб не бути, ¤к ми звикли говорити, роз≥рваною приливною д≥Їю планетки, ≥ показав, що к≥льц¤ —. повн≥стю лежать снутри ц≥Їњ меж≥. –етельно розвив метеоритну теор≥ю ћаксуэлл, в 1859 г.: у товщ≥ к≥лець, п≥д впливом сил, що обурюють, поширюютьс¤ хвил≥, м≥сц¤ми в≥дбуваютьс¤ розриви, м≥сц¤ми - ущ≥льненн¤, але вс¤ система ст≥йка п≥д умовою, щоб щ≥льн≥сть розпод≥лу метеор≥в була у в≥домому сп≥вв≥дношенн≥ з њхн≥ми розм≥рами й ≥з щ≥льн≥стю самоњ планетки. ƒумка про роль, ¤ку приписують к≥льцю —. у космогон≥чних здогадах, зараз пом≥н¤лас¤. ќпосл¤ роб≥т –оша й ƒ. ƒарв≥на к≥льце можна розгл¤дати, швидше ¤к розв≥¤ний супутник, чому ¤к ще не сложившийс¤. ћоже бути, внутр≥шн≥ частини к≥лець не достатньо помалу звал¤тьс¤ на планетку, а на зовн≥шньому крањ, або незначно дал≥, за межею –ота, залишаЇтьс¤ р¤д спутничков. —постереженн¤ ¤к начебто п≥дтверджують це: ќтто —труве, пор≥внюючи своњ вим≥ри в 1851 г. з≥ спостереженн¤ми минулого стор≥чч¤, в≥дшукав, що внутр≥шн≥й об≥д най¤скрав≥ших к≥лець звузивс¤. Ћише найближчим часом, завд¤ки спектрограф≥њ, визначене Ѕелопольским,  илефом ≥ ƒеландром обертанн¤ к≥лець (спробу ¬.