Ќа малюнку Ѕреннера р≥зк≥сть пл¤м неодм≥нно переб≥льшена. ƒуже величезне альбедо (јlbedo - в≥дбивна здатн≥сть) —. - 0,72 п≥дтверджуЇ, що ми спозираЇмо т≥льки облакообразные формац≥њ в його атмосфер≥. ƒ≥апазон —. - в≥дбитий д≥апазон сонц¤; лише в червонуват≥й ≥ жовтогар¤чоњ частинах його прим≥тн≥ широк≥ смуги поглинанн¤. “емнейша¤ частина њх припадаЇ на довжину хвил≥ в 618 mm. ≤снуЇ ¤кась вказ≥вка, що —. ще не повн≥стю охолов нав≥ть ≥з поверхн≥ й випром≥нюЇ своЇ св≥тло й тепло. ” теор≥њ руху —. особливо зрозум≥ло так наз. "велична нер≥вн≥сть" —. ≥ ёп≥тера, що залежить в≥д близькоњ пор≥вн¤нност≥ њх рух≥в ≥ по¤снене в перший раз Ћапласом в 1785 г. » д≥йсно, внасл≥док видаленн¤ власного в≥д земл≥, —. практично не маЇ фаз. —онце ≥з —. видне п≥д кутом в 3¢ (в 10 раз менше н≥ж ≥з земл≥). —в≥тло й тепло сонц¤ в 89 раз менше, чим у нас. ƒл¤ наших оптичних засоб≥в земл¤ була б не видна ≥з —., тому що повсевременно вкрита в промен¤х сонц¤. —. позначаЇтьс¤ знаком, ¤кий роз'¤сн¤ють або ¤к знак коси, або ¤к скороченн¤ перших 2-ух букв слова Kronov. ¬ астролог≥њ —. значивс¤ прохолодноњ й сухий планеткой. ¬≥дн¤вши ( по м≥фу) продуктивну силу в неба (Ouranov), в≥н розпод≥л¤в њњ на земл≥, значивс¤ ген≥Їм пос≥в≥в. ’алдењ називали —. старенькым сонцем, що охололо, у грек≥в —. носив заголовок jainon "мерхнуло, що св≥тить", пот≥м  ронос; у старих Їврењв –емфан (јмос 5), у Їгипт¤н - Harkahri, y халдењв - Mullalu. ¬ алх≥м≥њ —. в≥дпов≥дав свинцю й он≥ксу. - —. маЇ 8 супутник≥в: ћимас, Ёнцел¤д, “ефида, ƒиона, –озв≥ваючись, “итан, √≥пер≥он, япет (у березн≥ цього року ¬. ѕикеринг оголосив, що на дек≥лькох фотограф≥чних пластинках, зн¤тих у серпн≥ 1898 г., знайдений њм нов≥тн≥й, 9-ый, дуже слабенький супутник —., з пер≥одом в≥дозви в 17 м≥с¤ц≥в, але дотепер (грудень 1899 г.) ц≥й зв≥стц≥ немаЇ доказу).
« њхн≥й “итан по власн≥й величин≥ далеченько перевершуЇ вс≥ ≥нш≥. ќрб≥ти вс≥х супутник≥в дуже близьк≥ до рад≥альних, т≥льки √≥пер≥он маЇ прим≥тний ексцентриситет. ѕлощини орб≥т супутник≥в, особливо внутр≥шн≥х, практично зб≥гаютьс¤ ≥з площиною екватора планетки; причина тому - стиск —. ўе  ассини побачив, що япет пост≥йно тьм¤н≥Ї в одн≥й частин≥ орб≥ти; це залежить в≥д пл¤м на поверхн≥ супутника й показуЇ, що пер≥од обертанн¤ його на ос≥ дор≥внюЇ пер≥оду в≥дозви навколо —. —. оточений у площин≥ екватора системою блискаючих к≥лець. ” перший раз побачив незвичайн≥ придатки в —. √алилей в 1610 г.: планетка йому видалас¤ потр≥йною; скоро, внасл≥док зм≥ни положенн¤ земл≥ щодо площини к≥лець, придатки пропали й √алилеи знев≥ривс¤ њх роз'¤снити. 1-ый розгадав √юйгенс; його в≥дкритт¤, пов≥домлене спочатку у вигл¤д≥ криптограми, ¤коњ зм≥ст був: Annulo cingitur, tenui, раnо, nusquam, cohaerente, ad eclipticam inclinato, викладене у твор≥ "Systema Saturnium" 1659 г. „ерез 20 рок≥в  ассини побачив, ¤к усе знають, чорну, р≥зку смужку, що розд≥л¤Ї к≥льце на дв≥ нер≥вн≥ частини. «овн≥шнЇ к≥льце ≥стотне ¤скрав≥ше внутр≥шнього. Ќе вважаючи цього головного, видимого пост≥йно, розпод≥лу к≥лець, ≥снуЇ багато ≥нших, дуже тонких ≥ важко прим≥тних; часом вони пропадають, виникають знову, може бути м≥н¤ють м≥сце; час в≥д часу нав≥ть колоритна смуга заступаЇ м≥сце колишнього темного розпод≥лу.