Напроти, Виламовицмеллендорф ("Heracles", I, 1889, стор. 81 слл.) визнає С. парфумами Пелопонесских гір і спростовує споконвічний зв'язок їх з так назыв. сатиричними хорами, уважаючись, що сначало аттическими супутниками Диониса були конеобразные Силены (справді на вазах VI і V в. звичайним є тип С. з кінським хвостом), на яких в VI в. були перенесені атрибути пелопонесских С. Беручи участь у хорах на Дионисовых святах, С. поклали початок розвитку грецької катастрофи й, зокрема, сатиричної драми. Прадавнє мистецтво зображувало С. старенькыми, бородатими створеннями мерзенної зовнішності, з видом здичавілих мавп або лісовиків. Із часом, але, створився новітній, художній канон С. : молодші аттические живописці стали зображувати їх у вигляді ласкавих юнаків, зайнятих на донові природи різними забавами, збиранням винограду, виготовлення вина, музичними вправами або що брав участь в оргіях Диониса, у суспільстві Менад. Не вважаючи С., у творах мистецтва зустрічаються також подружжя й малята С. Старший із С. йменувався Силеном.
Література: Muller-Wieseler, "Denkmaler der alten Kunst" (II, Геттінген, 1854
- 81); Jahn, "Berichte der Sach. Gesellsch. d. Wissensch." (1846); його ж, "Die Satyrn und das Satyrdrama" ("Philologus", XXVII, 1-27); Heydemann, "Humoristische Vasenbilder aus Unteritalien" (Winkelman's "Programm", Б., 1870); його ж, "Satyr, und Bakchennamen" (т. же, Галлові, 1880); Wieseler, "De Pane et Paniscis atque Satyris cornutis in operibus artium Graecarum Romanarumque repraesentatus" (1875); Fortwangler, "Der Satyr anf Pergamon" ("Winkelmannsprogramm", Берл., 1880); Preller-Robert, "Griechische Mythologie" (I, Б., 1894).
Н. О.
Сатурн - (Saturnus) - споконвічний державний давньоримський бог, культ якого був одним із самих всерозповсюджених в Італії. Святилища С. можна було зустріти скрізь; майже все містечка й містечка напівпро-ва, наз. по імені бога; сама Італія, по переказу, йменувалася в стародавності Сатурновой землею (Saturnia). У самому Римі святилище С. засноване, по переказу, Янусом (по ін. Необхідно підкреслити те, що геркулесом), перебувало в підошви Kaпитoлийского горбка й значилося прадавнім залишком доісторичної ери Лация. Як виявляється з етимології слова (Saturnus від satus - посів), С. був богом землі й посівів. Йому приписувалося введення в Італії землеробства, садівництва, культури винограду, добрива землі, внаслідок що, як заступник землеробства й подавець родючості, він значився, по переказу, доісторичним царем країни, що переселилися із Греції в Італію. Відали, що С., низвергнутый із трону Юпітером, опосля тривалих скитаний по морю прибув у Лаций. У Римі був переказ, що С. на кораблі доїхав по Тибрі до Яникула, отут відшукав у Януса дружнє приймання й потім заснувало для себе притулок на іншому березі ріки, у підошви Капитолия, який раніше йменувався горбком С. Саме-Собою зрозуміло, споконвічне населення Лация йменувалося Сатурновым; про селянах, що жили мирною працею власних рук на лоні природи, говорили потім, як про залишок Сатурнова покоління.