Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що навчавс¤ ѕ. далеченько не ретельно.  айданов, що викладав географ≥ю й ≥стор≥ю, атестуЇ його так: " при мал≥й старанност≥ ви¤вл¤Ї надзвичайно в≥дм≥нн≥ усп≥хи, ≥ це зобов'¤зано приписати одним лише гарним його даруванн¤м. ” повед≥нц≥ швидкий, але найменш противу колишнього".  уницын, доктор лог≥ки й моральних наук, пише про нього: "дуже зрозум≥лий, хитромудрий ≥ дотепний, але дуже не старанний. ¬≥н здатний лише до таких предмет≥в, ¤к≥ вимагають малоњ напруги, а тому усп≥хи його надзвичайно не значн≥, особливо по частин≥ лог≥ки". « товариш≥в, що знали його вразливу натуру й чуйне, м'¤ке серденько, искренно обожнювали його; б≥льша частина, що зауважувало лише його непом≥рну жвав≥сть, самолюбство, запальн≥сть ≥ похил≥сть до злого глузуванн¤, уважало його себелюбним ≥ марнолюбним; його охрестили (французом, б≥льшою м≥рою за гарне п≥знанн¤ французькоњ мови - але в 1811 ≥ след. роках це був у вс¤кому раз≥ еп≥тет не харцизький. ƒрат≥влив≥сть, принесена ѕ. ще з будинку, одержала отут нов≥тню њжу внасл≥док такоњ справи б≥льшост≥ товариш≥в; майбутн≥й поет сам натрапл¤в на сварки, а тому що в≥н, незважаючи на б≥льш≥ можливост≥ й дотепн≥сть, не р≥знивс¤ жвавою спритн≥стю, те далеченько не пост≥йно м≥г залишатис¤ переможцем, внасл≥док чого ж дратувавс¤ ще б≥льше. ¬≥ддаючись непом≥рноњ веселост≥ деньком, ѕ. нер≥дко проводив безсонн≥ ноч≥ у власному є 14 (отут прожив в≥н ц≥л≥ 6 рок≥в), те обливаючись сльозами й обвинувачуючи себе й ≥нших, те обм≥рковуючи методи, начебто б пом≥н¤ти до найкращого своЇ положенн¤ посередин≥ товариш≥в. ¬ 1814 м. —ерг≥й Ћьвович ѕ. знову зробив на службу у ¬аршав≥ по ком≥сар≥ату (бюрократом в≥н ви¤вивс¤, природно, дуже халатним), а його 15л≥тн≥й нащадок у перший раз виступив у прес≥ з в≥ршем: " ƒругов≥-¬≥ршотворцев≥" (4 липн¤, в 13 є "¬≥сника ™вропи"), за п≥дписом: ќлександр Ќ.  . ш.п. Ќезважаючи на п≥дйом патр≥отичного почутт¤, ¤ке було природн≥м насл≥дком под≥й 1812-1814 рр., 1-ые поетичн≥ досв≥ди ѕ. направл¤лис¤ не в цю сторону, а були насл≥дуванн¤м любовноњ й вакхической л≥риц≥ й частково сатир≥ французьких ≥ рос≥йських учн≥в ≥ продовжувач≥в √ораци¤. ≤з французьких поет≥в ѕ. найб≥льше насл≥дував „олов≥ка, з рос≥йських - Ѕатюшкову, ∆уковському, ¬асилев≥ ѕ. “а й у цих "нап≥вдит¤чих п≥сн¤х на чужий глас" м≥сц¤ми чуЇтьс¤ майбутн≥й ѕ., те в щирост≥ почутт¤, то в ориг≥нальност≥ думок ≥ почутт≥в, то в сил≥ й см≥ливост≥ в≥д д≥лових картин ≥ в≥рш≥в. ” цих пробах пера не можна не побачити й умень¤ засвоювати в≥д кожного еталона найкраще й стр≥мко в≥дбуватис¤ в≥д його недол≥к≥в: так, псевдокласичний арсенал власних ≥мен, надзвичайно забезпечений у б≥льш ранешних в≥ршах ѕушк≥на, скоро поступаЇтьс¤ м≥сцем пом≥рному вживанню формул, що ствердилис¤; слов'¤нськ≥ вираженн¤, у род≥: пренесенный, взмущенны хвил≥, розточив супротивник≥в, темний вран стрежет, стр≥мко р≥д≥ють ≥ вживаютьс¤ лише в менш серцевих його п'Їсах. Ќайвищою м≥рою разючий факт, що одне з добутк≥в 15-л≥тнього л≥цењста; ¤кий три роки назад замислювавс¤ пофранцузски, зробилос¤ практично народною п≥снею й починаючи з 20-х рок≥в передруковувалос¤ на лубочних аркушах; це так наз.