“рубочки покрит≥ базиди¤ми з 4-м¤ ¤йцепод≥бними темно-маслиновими одноклетными суперечками. —. гриб зустр≥чаЇтьс¤ в лист¤них, гористих л≥сах «ап. ™вропи, а в –ф знайдений на  авказ≥. јромату противного в≥н не маЇ, смак його приЇмний, солодкуватий. як≥сь учен≥ (Lenz) уважають його дуже отрутним. ÷≥лком ймов≥рно, —. гриб м≥стить њдк≥ речовини (алкалоњди), схож≥ або нав≥ть тожественные з мускарином, ¤к≥ обумовлюють запаленн¤ травних орган≥в, що про¤вл¤Їтьс¤ нудотою, блювотою, поносом, конвульс≥¤ми ≥ т.д., але, що зак≥нчуЇтьс¤ загибеллю лише в найр≥дших вар≥антах. ѕри вживанн≥ таких гриб≥в, що м≥ст¤ть алкалоњди, ¤к ¤к≥сь сироњжки, мухомор, —. гриб, сл≥д њх в≥дм≥нно зварити в солон≥й вод≥ й в≥дкинути при вс≥м цьому воду, у ¤к≥й робили вар≥нн¤. —ушен≥ гриби можна також уважати повн≥стю невинними. ” випадку отруЇнн¤, симптоми ¤кого наступають заур¤дно через п≥вгодини або в останньому випадку через дв≥ години опосл¤ њж≥, сл≥д давати нездоровому блювотне, проносне й темний кава.
яч.
—атира - поетичне викритт¤ поточноњ реальност≥: таке б≥льш повне визначенн¤ т≥Їњ р≥зноман≥тноњ л≥тературноњ форми, ¤ку повс¤кденна мова, а за нею час в≥д часу й теор≥¤, ≥менують сатирою. ¬изначенн¤ це дуже велике: воно переносить на дуже неос¤жну область л≥тературноњ творчост≥ заголовок, сначало характерне повн≥стю певноњ й обмеженоњ форм≥. « погл¤ду цього широкого визначенн¤ сатирою повинн≥ бути назван≥ "Ќедоук", "ƒонкихот", " «а рубежем", хоча 1-ое добуток ставитьс¤ до област≥ драми, 2-ое
- роману, третЇ - публ≥цистики. “еор≥¤, у сут≥, не знаЇ, що робити ≥з —., уважаючи њњ те добутком л≥ричним, те еп≥чним ≥ негайно в≥днос¤чи до нењ добутку викривально пропов≥дницькоњ вдач≥, ≥ншими словами по сут≥ власному життЇв≥. ћеж тем у тому чистому вид≥, ¤кий мала —. у власному джерел≥ - у римськ≥й л≥тератур≥ - вона њсти спочатку зробите поетичне. ¬дача поетично - не говор¤чи про в≥ршовану форму - пов≥домл¤Їтьс¤ —. тем внутр≥шн≥м пафосом, ¤кий виливаЇтьс¤ т≥льки у форму л≥рики; це не особливий ступ≥нь пафосу - це його особливий вид. ÷ей внутр≥шн≥й движок розр≥зн¤Ї —. в≥д публ≥цистики й не дозвол¤Ї в≥днести њњ до добутк≥в еп≥чним. Ќачебто б не було дуже обурене порушенн¤ публ≥циста, воно не зобов'¤зано в≥двол≥кати його в≥д строго лог≥чних життЇвих форм, у ¤к≥ рухаЇтьс¤ його ≥де¤. ќсобист≥ елементи публ≥цистики, позбавлен≥ естетичноњ вдач≥, нескончаемо далек≥ в≥д художньоњ л≥рики. « ≥ншоњ сторони, н≥що не даЇ права в≥днести —. до област≥ епосу. ¬икривальна й саркастична вдача еп≥чного добутку даЇ час в≥д часу повс¤кденноњ мови прив≥д ≥менувати його сатиричним ≥, розширюючи терм≥нолог≥ю, в≥дносити до област≥ незап¤танной —. еп≥чне, а то й драматичне зробите ≥з сатиричним кольором. јле начебто б не був сильний сатиричний елемент у р≥зних л≥тературних формах - у драм≥, роман≥, памфлет≥, - ≥менувати њх —., означаЇ зат¤гати зм≥шанн¤ пон¤ть у терм≥нолог≥ю, про ¤сн≥сть ¤коњ зобов'¤зано клопотати теор≥¤. ≤нша справа - повс¤кденна мова, ¤ка, заголовком —. т≥льки оттен¤ет сатирична вдача добутку, а також л≥тературна ≥стор≥¤, ¤ка звикла ц≥кавитис¤ не ст≥льки дол¤ми в≥домоњ форми, ск≥льки л≥тературним вираженн¤м тих або ≥нших публ≥чних настроњв.