1-ые опери С., не вважаючи "Pompeo in Armenia", не мали більшого фуррора. Найкращі опери: "Gelosio villane", "Gruilio Sabino", "Le Nozze di Dorina" написані меж 1771 і 1784 рр. Меси, псалми й інші добутки його для церкви свідчать про велике дарування його в області духовної музики. В 1784 г. С. був запрошено в Росію зайняти місце придворного капельмейстера; Помер на оборотному шляху в Італію.
Н. С.
Сарычев (Гаврило Андрійович, 1763 - 1831) - гідрограф, адмірал, член адміралтейського департаменту; в 1829 - 30 г. управляв морським міністерством. Видав опис власної подорожі по Сибірі, "Правила морської геодезії" (1804 і 1825), "Денні записки плавання по Балтійському морю й Фінській затоці"(1802 - 1805), "Лоцію Фінської затоки" (1817); склав атлас Східного океану й 1-ый вірний план Спб.; написав ряд статей в "Записках Гідрографічного Департаменту".
Мишоїд (Buteo) - рід сарычевых, що відрізняється від близького до нього євро роду канюків нагой плюсною (оперенною тільки у верхній власній частині). С. по зовнішньому вигляду нагадують яструбів (місцями некоректно їх іменують яструбами), але сходу різняться від їхнім своїм, порівнянне маленьк, що практично прикриваються складеними крильми, хвостом і найбільш маленькими лабетами. Рід С. має надзвичайно велике поширення. Майже всі види його зустрічаються в Азії, Африці й Америці, а в Європі живуть два види: большенный або звичайний С. (В. vulgaris) і малий або рудуватий С. (В. vulpinus). С. досить мляві птахи. Поле їх неспішний, хоча й тривалий. Вони обожнюють довгостроково посиживать на якому-небудь видатному предметі, згорбившись і піднявши одну ногу. Полюючи, С. не зрідка парять на одному місці, невисоко над землею, визираючи видобуток. Навесні й особливо в осінню пору, при відльоті, С. нерідко плавненько кружляються в повітрі, рівномірно піднімаючись на надзвичайно значну висоту. Повсякденну їжу їх становлять різні види мишей і вообщем маленьких гризунів, що плазують, жаби й більші комахи. Часто вони нападають також на птахів, але крайня шкода їх повністю викупається приносимою ними пользою при винищуванні гризунів. З Європи наприкінці серпня й у вересні С. летять на зимівлю до півдня. Тримаються С. більшою мірою на узліссях лісів, що перериваються лугами й полями. Плоскі гнізда, звиті із прутів і вистелені зеленуватими тонкими гілочками, улаштовуються на деревах. Рядова кладка складається з 3 зеленоватобелых яєць із заіржавілими й сіруватими плямами. Яєчка высиживаются самкою. Пташенята вигодовуються спільно. Різкий крик С. пригадує нявкання кішки. Звичайний С. (В. vulgaris) - більшою мірою західноєвропейський птах; у Зап. Європі він всерозповсюджений скрізь, не вважаючи сівба. Швеції й Норвегії, у Рф же зустрічається в Прибалтійських губ., Польщі, але не йде на схід далі Харківської губ. Напроти, рудуватий С. (В. vulpinus) - по перевазі російський вид, якого західна границя гнездованья досить точно збігається із зап. границею Европ. Рф. Розцвічення рудуватого С. дуже варіює, заурядно в старенькых птахів верхня сторона тіла - бура, з неясними заіржавілими плямами, а нижня сторона тіла руда, з найбільш світлими пестринками.