Ќеобх≥дно в≥дзначити те, що не вважаючи хл≥бних злак≥в, крањна робила пр¤диво, льон, сочевицю, лук ≥ р≥зний коренев≥ рослини, а на “аврическом нап≥впро-ве - нав≥ть виноград. « фауни згадуютьс¤ леви, вовки, що здичав≥ли ≥шаки, кабани, лос≥, олен≥, антилопи, зайц≥, журавл≥, р≥зноњ породи риби; з домашн≥х зв≥риних - в≥вц≥, свин≥, кон¤чки, быки комольные, ≥шаки. ѕредметами вивозу служили золото, дорогоц≥нн≥ кам≥нчики, с≥ль, в≥ск, м≥дь; ср≥бла й зал≥за не було, так що, за словами ѕавсани¤, наконечники стр≥л ≥ коп≥й —. виготовл¤ли з к≥стки. Ќаселенн¤ —арматии становили майже вс≥ народи, у велик≥й б≥льшост≥ номади, що не будували дл¤ себе н≥ будинк≥в, н≥ м≥ст, що жили в повст¤них курен¤х, ¤к≥ пересувалис¤ на в≥зках. ’ижацьк≥ наб≥ги й скотарство були головними джерелами засоб≥в до житт¤, також торг≥вл¤, б≥льшою м≥рою в п≥вденних частинах —арматии.
«вичайною њжею —. були конина й м≥сиво з борошна з молоком ≥ к≥нською кров'ю. «вичайно ж, ус≥ ми дуже добре знаЇмо те, що страбон знаЇ меж ними й кан≥бал≥в. ќд¤галис¤ —. у плащ≥ без рукав≥в ≥ штани, голову покривали в зимову пору найвищою гострою шапкою, що практично закривала ока; дами носили р≥д сорочки поверх довгуватого, просторого платт¤чка без рукав≥в, а на голов≥ мали вищу, загострену пов'¤зку. «дичав≥лий, войовничий, зрадницький люд, —. управл¤лис¤ цар¤ми, час в≥д часу королевами. ƒо числа —. античн≥ ≥сторики в≥днос¤ть величезну к≥льк≥сть племен, ≥менованих ними по ≥мен≥, але, що важко п≥ддаютьс¤ топограф≥чному визначенню. ўо стосуЇтьс¤ народностей племен, що обн≥маютьс¤ в римських письменник≥в ≥менуванн¤м сармати, то про майже вс≥ з них ≥снуЇ значима л≥тература. ‘≥ни, хуны й гитоны згадуютьс¤ в ѕтолеме¤ в перший раз; коли п≥д гитонами можна розум≥ти гот≥в, те немаЇ п≥дстави в хунах саме творити гун≥в, позначуваних грецькими письменниками ≥менуванн¤м унков (#). —лов'¤нство вендов установлене в науц≥ м≥цно, так само ¤к ≥ ≥ранське походженн¤ роксолан. як≥сь ≥з м≥ст —арматии, що перел≥чуютьс¤ ѕтолемеем, можуть бути з большею або меньшею точн≥стю ф≥ксован≥ на сьогодн≥шн≥й карт≥ й в≥днесен≥ до м≥сць зараз на¤вних поселень. ћетрополь, на Ѕорисфене, сто¤в, най≥мов≥рн≥ше на м≥сц≥ сьогодн≥шнього  иЇва. —адовский пристосовуЇ  арродун до впаданн¤ «бруча в ƒн≥стер, ≈рект, ¬ивантиварий,  лепидаву, ћетоний - до “ираспол¤, Ѕендер, ямпол¤ й ћогильову ѕод≥льському. Ќа ѕрип'¤т≥ лежали м≥стечка Ќиосс, —абрах ≥ Ћеин; той жe учений даЇ таку локал≥зац≥ю њх: „ернобыть, ћозир ≥ м≥сцев≥сть до 3 в≥д ѕ≥нська. ÷≥ й ≥нш≥ м≥стечка —арматии, з ¤ких майже все нос¤ть грецьк≥ ≥мена, не —. були заснован≥ й не њм належали. - ѕ≥д —. ≥ найдавн≥ш≥, ≥ середньов≥чн≥ письменники розум≥ли обов'¤зково номад≥в. “ацит (I-II в. по –. X.) розр≥зн¤Ї венетов в≥д —. тим, що 1-ые будують будинку, нос¤ть щити, мають навичка й спритн≥сть у п≥ш≥й ходьб≥, а 2-ые - у в≥зках ≥ на жеребц≥". јммиан ћарцеллин (IV в. по –. ’р.) так обрисовуЇ брод¤чий побут 1-го ≥з сарматських народ≥в сьогодн≥шньоњ –ф, јлан: "вони не мають зовс≥м будинк≥в ≥ не займаютьс¤ хл≥боробством, харчуютьс¤ лише м'¤сом ≥ ще част≥ше молоком.