Про цих же С. говорить, можливо, найбільш пізній географ, Помпоний Мела (I в. по Р. Хр.), що вони по зовнішньому вигляду й озброєнню всього ближче до парфянам (III, 4). Згодні меж собою показання старих дозволяють віднести С. до іранської групи арійських народів. Ще до Р. Хр. етнографічне ім'я С., що як ставиться до окремої народностей, стало позначати різні народи європейської й азіатської Сарматии, а в найбільш пізніх джерелах цим же іменуванням позначаються незліченні народи, у різний час, що жили на великому просторі від Карпат, Вісли й Дунаю - на З, до Дону, Волги й Уралу - на В; у з'єднанні з іменуванням скіфів заголовок С. обымало собою чуйний не все різнорідне населення цих земель. З витисненням скіфів Митридатом VI з Таврического напівпро-ва й скоренням їх (кін. II в. до Р. Хр.), ім'я С. стає рішуче переважним собою, що й начебто б заступили, для тих же держав, найбільш прадавнє ім'я скіфів. У Страбона, географа I в. до й по Р. Хр., С. - те окрема народності, те, ще частіше, збірний термін. Зверніть увагу на те, що по його опису С. живуть у землях, що простягнуться над Чорним морем і Дунаєм, меж Фракією й Азовським морем; він не зважується затверджувати, чи домагаються володіння С. Північного океану. Є в нього й азіатські С., що живуть по ту сторону Дону, меж даною рікою й Каспійським морем, на Ю спускаючись до Кавказьких гір. Вообщем, відомості письменників I в. римської імперії про ці землі дуже недостатні; про Ю и В теперішньої Рф прогулювалися в Римі такі розповіді, що Страбон і Тацит отрешаются від опису цих держав, визнаючи всі відомості про них надзвичайними; на У від Ельби, за словами Страбона, ніхто з римлян не прогулювався ні сухим методом, ні аква. Птолемеева карта Сарматии дає нам, у списку й розташуванні імен, то вистава старих про дану країну, яке до початку II в. нашої епохи зложилося в греків і римлян. Сарматия ділилася на азіатську і європейську; загальними границями її служили: Скифия по цю сторону Белур-Тага й Волга (Rha) - на В., Каспійське м., Кавказ, Азовське м., Темне м., Дніпро, Карпатські гори - на Ю., Сарматські гори, Німеччина й р. И навіть не треба й говорити про те, що висла - на З, Сарматський океан з Венедским затокою й невідомі землі Азії - на С. Границю меж обома Сарматиями Птолемей проводить уздовж Азовського м., р. Дуже хочеться підкреслити те, що дона й звідси далі на С. Таким образом, до складу Птолемеевой Сарматии входили якісь частини нын. Пруссії й Королівства Польського по цю сторону Вісли, північно-східна смуга Галичини, уся Європейська Наша батьківщина до центральних її губерній, із включенням значимої частини Кавказу. Поверхня Сарматии представляється вообщем ровною, степною, безлесною, пригодною більше для скотарства й бродячий життя, коли для життя осілої й землеробства, обильною ріками, з яких інші були вже відомі Геродоту. Вчасно Птолемея число імен сарматських рік суттєво зросло, особливо в Азії, але не зросла точність у визначенні їх плину й обопільної справи: так напр. Птолемей змішує Буг (Гипанид) із Дніпром (Борисфеном).