ѕ. замислювалис¤ дати в ™зуњтську колег≥ю в ѕетербургов≥, де тод≥ виховувалис¤ мал¤та найкращих пр≥звищ, але 11 с≥чн¤ 1811 г. було оприлюднено про подальше в≥дкритт¤ царсько-с≥льського л≥цею й, завд¤ки напол¤ганн¤м ≥ турботам ј. ≤. “ургенЇва, також дружн≥м зв'¤зкам —ерг≥¤ Ћьвовича ѕ. з директором нов≥тнього навчального закладу, ¬. ‘. ћалиновським, ѕ. вир≥шено було туди пом≥стити. √отуючись до вступу, ѕ. жив, у д¤дька ¬асил¤ Ћьвовича й у нього в перший раз зустр≥в ≥з представниками петербурзького св≥тла й л≥тератури. 12 серп. ѕ., укуп≥ з ƒельвигом витримав вступний ≥спит ≥ 19 жовтн¤ перебував на торжеств≥ в≥дкритт¤ л≥цею . ѕедагогами л≥цею були люди в≥дм≥нно приготовлен≥ й большею частиною здатн≥. ћожливо й те, що програмка була строго продумана й широка; не вважаючи загальноосв≥тн≥х предмет≥в, у нењ входили й ф≥лософськ≥ й общественноюридические науки. „исло вихованц≥в було обмежено, ≥ вони були обставлен≥ кращим образом: н≥¤ких принизливих покарань не було; кожний мав свою незвичайну комнатку, де в≥н скориставс¤ повною волею. ” зв≥т≥ про перший р≥к конференц≥¤ л≥цею говорить, що учн¤м "будь-¤ка правда пропонувалас¤ так, щоб збудити самод≥¤льн≥сть розуму й спрагу зани¤... а вс≥ пышноватое, пишномовне, шк≥льне, що зовс≥м в≥ддал¤Їтьс¤ було в≥д њхнього пон¤тт¤ й слуху"; але зв≥т, ¤к говорить јнненков, б≥льше виражаЇ еталон, коли реальн≥сть. √арн≥ педагоги, частково внасл≥док негарний п≥дготовки слухач≥в, частково по ≥нших публ≥чних ≥ особистих причинах, ви¤вилис¤ нижче власноњ задачки - давали зазубрювати своњ зошити ( не виключаючи й  уницына); ≥нш≥, ¤к наприклад мазунчик л≥цењст≥в ј. ≤ нав≥ть не треба й говорити про те, що й. √алич, брали участь у гул¤нках власних аристократичних учн≥в ≥ потурали њм у класах ≥ на ≥спитах. Ќав≥ть сама вол¤ або, ч≥тк≥, бездогл¤дн≥сть приносила ¤кусь шкоду дуже молодим "студентам", знайомл¤чи њх з такими сторонами житт¤, ¤к≥ прибутков≥ше п≥знавати п≥зн≥ше. ƒо того ж, на 3-ий р≥к ≥снуванн¤ л≥цею помер його 1-ый директор, ≥ практично два роки ( до призначенн¤ ≈. ј. Ёнгельгарта, в 1816 г.) реального глави в заклад≥ не було; викладанн¤ й особливо виховна частина постраждали в≥д того дуже значно. јле з ≥ншоњ сторони, та ж вол¤, у зв'¤зку з непоганою педагог≥чною обстановкою, розбудовувала в л≥цењстах почутт¤ людського плюси й запопадлив≥сть до самоосв≥ти.  оли пристойн≥ п≥знанн¤ й доводилос¤, що зак≥нчили курс одержувати своЇю працею пот≥м, те л≥цею вони були повинн≥ полюванн¤м до ц≥Їњ прац≥, загальним розвитком ≥ майже вс≥ма люд¤ними, св≥тлими думками. ќт чому вони й ставилис¤ з таким теплим почутт¤м до власного навчального закладу й так довгостроково й одноголосно поминали 19-е жовтн¤. „итанн¤ римських прозањк≥в ≥ поет≥в було поставлено в л≥цењ досить серйозно: традиц≥йну м≥фолог≥ю, стародавност≥ й л≥тературу л≥цењсти, у тому числ≥ ѕ., знали не ужаснее сьогодн≥шн≥х студент≥в. ћожливост≥ ѕ. стр≥мко розвернулис¤ в л≥цењ: в≥н читав дуже багато й усе прочитане в≥дм≥нно пам'¤тав; найб≥льше ц≥кавивс¤ в≥н франц. ≥ рос≥йською словесн≥стю й ≥стор≥Їю; в≥н був одним ≥з самих старанних службовц≥в у рукописних л≥цейських журнальчиках ≥ одним з ≥н≥ц≥ативних член≥в кружка л≥цейських новел≥ст≥в ≥ поет≥в (»лличевский, ƒельвиг,  юхельбекер ≥ ≥н.), ¤к≥, збираючись по вечорах, експромтом придумували повести й в≥рш≥.