У числі таких племен античні йменують иберов, лівійців, еллінів, етрусків, корсов, карфагенян (финикийцев), римлян. Прадавніми колоніями про-ва значаться Нора (по Павсанию - базована іберійцями й була першою колонією С.); Ольвия, Иолая, Огрила й ін., засновані греками; Карали, Сулки й ін., засновані карфагенянами, потім багато римських. При поступовому заселенні острова вторженцами, корінне населено пішло в глиб країни й поселилося в горах, де було зрозуміло під іменуванням баларов. Усе знають те, що іноземні колонії тулилися більшою мірою по берегах, особливо західному й південному, тому що отут земля значилася більш злачной, хоча влаштований на березі солеварні й відсутність освіжаючих вітрів робили атмосферу нездоровою, особливо під час літніх жаров. Головними рослинними продуктами острова значилися пшениця, фрукти й, меж іншим, нещасна Sardonica herbа (рід отрутної петрушки), що володіла тем властивістю, що людей, її поевший, гинув з конвульсивним скривленням губ, як би сміючись. Тому нестримний, конвульсивний, жовчний, злий, уїдливий регіт йменувався, за словами майже всіх письменників стародавності, сардонічним. Інші (напр. Вергілій) спозирали в цім вираженні натяк на гіркоту рослини, треті (Клитарх, Симонид) робили його від гл. sairw = скалити зуби. Цікаво, що вираження "сардонічно посміхнувся" зустрічається вже в Гомера (порівн. Merckin, "Die Таlossage und das Sardonische Lachen", 1851, Спб.; Ameis, "Anhang zu Homers Odyssee", прим. до 302 ст. XX пісні Одиссеи). Зі звіриного королівства Павсаний згадує здичавілих баранів, що відрізнялися необычайною швидкістю; може бути це теж, що мусмоны (musmones), про яких мовлять Страбон і Плиний. Не для кого не секрет те, що з мінеральних товарів у С. добувалися срібло, залізо, сіль, крейда. Аборигени С. були кочівниками й жили розсіяно в куренях і печерах; основним заняттям їх було скотарство. Культура завойовників не могла підкорити для себе цих дикунів, що жили в неприступних ущелинах і печерах Сардинских гір; римляне, що завоювали про-в в 238 г., ніколи не могли зовсім зломити опір горців. На римському ринку сардинсние раби постійно були самими дешевенькими, внаслідок неприборкності вдачі, норовистості й нездатності до подначальному праці. Віроломство сардов увійшло в прислів'я. З кінця Iii-Го століття до Р. Хр. С. була з'єднана з Корсикою в одну провінцію, при цьому з 230 до 122 г. намісниками С. були претори, з 122 г. - пропретори. З 27 до P. Хр. по 6 г. по Р. Хр. управлялася проконсулами, а в наступну еру - поперемінно те імператорськими, те сенатськими намісниками, поки при Коммоде вона не зробилася імператорською провінцією. Необхідно підкреслити те, що порівн. Horschelmann, "Geschichte, Geographie und Statistik der Insel Sardinien nebst der Schilderung ihrer Altertumer" (Б., 1828); De la Marmora, "Voyage en Sardaigne" (П., 1840); Pais, "La Sardegnaprima del dominio romano" ("Atti dell'academia dei Lincei", 1880 - 81); Fortiger, "Handbuch der alten Gеоgtapie" (Лпц., 1848).
В. О.
У середні століття С.