Сам фараон Шабака, наляканий фуррорами С., надіслав йому дарунки. Також зробили арабські князі й навіть Итамари, правитель савеев у Ємені, що подарував йому золото, жеребців і верблюдів. Утихомиривши семитический захід, С. зайнявся північчю, де ванский правитель Русява I, від якого збереглися написи, був центром коаліції, що охопила народи від Киликии до Каспійського моря. Війни С. тривало отут 10 років. Опосля перемоги його над Русявою ми зустрічаємо спробу його спадкоємця Русяві, Аргишти II, почати в союзі з Коммагеной новітню війну. Та й зараз щастя було на боці С и могутність ванского королівства було зламано. Зараз С. міг направити увагу на вавилонські справи, де вже 12 років господарювали халдеї, під правлінням Меродах-Баладана. Меродах-баладан уклав альянс із арамеями й Эламом, будував канали, фортеці, збільшував військо. Дуже хочеться підкреслити те, що все це домагалося засобів і податків; люд нарікав і на перевагу, надаване іноземцям і халдеям. Меродах став непопулярний, і люд зустрів С. як визволителя (710). Він коронувався в храмі Набу й Мардука, чому ще найбільше залучив до для себе жерців і населення. Меродах Баладан біг і на час пропав з обрію. Слава про могутність С. поширилася всюди: до нього з'явилися на уклін посли із про-ва Дильмуна в Перській затоці й з Кіпру, де знайдена скульптура С. (, що перебуває зараз у берлінському музеї). Увесь старий Схід, не виключаючи Єгипту, визнав гегемонію Ассирії. Особистість С., очевидно, годилася для ролі організатора всепридатної монархії. Він не тільки лише оповідає про війни й спустошення, але любить говорити про заселення порожніх місць, про проведення каналів, про заходи проти накладности, таксах і т.д. Безсумнівно, варто згадати те, що для об'єднання великої різноплемінної монархії він став підмінювати васальні справи скорених держав повним їхнім підпорядкуванням, методом перевтілення в провінції, а також перетасовувати етнографічний состав країни масовими переселеннями. Написи С. видані Winckler'ом: "Die Keilnischrifttexte Sargons" (2 тому; в I т. - історичне введення; Перев. в "Keilnischr. Bibliothek", II, 34 - 81). Див. М. В. Никольский, "С., правитель ассірійський" ("Російський Вісник", т. CLIV). Про монументи С. з Хорсабада, що перебувають в Ермітажеві, див. В. С. Голенищева, "Опис ассірійських пам'ятників" (Спб., 1897).
Сардинія (Sardegna, Sardi) - один з островів Середземного моря, що входять до складу італійського царства; лежить меж 38°52' і 41°16' с. ш. Площа С. - 24342 кв. км. Більша довжина 268 км., більша ширина 144 км. Відстань С. від про-ва Корсики всього 12 км. протока, що розділяє їх, має в глибину не найбільше 90 м.; незліченні про-ва й підводні рифи вказують на первісний зв'язок меж обома островами. Берега С. зовсім недосяжні зі східної сторони; єдина комфортна гавань на Ю - Ольбия, у зал. Кальяри; на західній кілька комфортних гаваней - зал. Snicis Palmas, Tharsus Oristano, Carbia Aghero і Porto Conte. 9/10 С. представляють, як багато виражаються, гористу місцевість.