Особливо різноманітні види саргасса, що ростуть у берегів Австралії. Більш захоплюючий S. Dacciferum Ag., з якого полягає основним образом так назыв. Саргасове море, що відрізняється розгалуженими плодовими частинами. Порівн. О. Kuntze, "Revision v. Sargassum" ("Engler's Botan. Jahrbuch.", т. I, Лпц., 1881); J. G. Agardh, "Species Sargassorum Australiae" ("K. Svensk. Vetensk. Akadem. Handling", т. 23, Стокгольм, 1889); J. В. De Toni, "Sylloge Algarum" (т. Ill, Patavii, 1895); F. R. Kjellman, "Fucaceae". ("Engler und Prantl's Pflanzenfamilien", Лпц., 1897); Варминг, "Систематика рослин" (Москва, 1898).
Н. Гайдуків.
Саргон I - (Шаррукин = [бог] поставив [його] царем) - прадавній правитель містечка Агане у Вавилонии, близько 2800 до Р. Хр., як це виявляється з напису Набонида про реставрацію храму в Сиппаре. Повне ім'я, видасться - Шаргани Куля-Алі; 2-ая половина, можливо, ім'я бога. Не вважаючи сучасних йому циліндрів і малеханьких написів на каменях і цеглах, до нас дійшли ще тексти в пізнішій ассірійській переробці, для бібліотеки Ассурбанипала. Якийсь із них відає від імені С. легенду про його життя. Він був не з королівського роду, навіть не знав батька; мама пустила його в плетінці за течією ріки; його виховав нашедший його жрець; зрештою, він зробився "царем чорноголових" ( тобто семітів) і панував 44 роки, коханий богинею Истар. Ця легенда пригадує подібні розповіді про основоположників міст або царств (Ромуле, Кірі) і навіть історію Мойсея. Далі С. оповідає про власні походи й завоюваннях на берегах Перської затоки. Інший текст, астрологічної вдачі, говорить про його походи в Эламе й на захід - у Фінікію, Палестину й навіть на Кіпр, про повстання проти нього й т.п. на Нипре був знайдений його циліндр; дійсність його підлягає сумніву, ну й вообщем існує припущення, що історія його завоювань відбулася в пізніший час, при С. II, що бажав творити в ній макет власного царювання. Тексти видані, з перекладом, в "Keilinschriftliche Bibliothek" (III, 1, 100-107).
Саргон II - правитель ассірійський (722 - 705), узурпатор, що зводив себе до старого Саргону, що й пояснював своє ім'я як " Шарру-Кену - "правитель легітимний". Час від часу йменується Шаррукин-Арку - С. пізніший. Для історії його царювання дають забезпечений матеріал напису й зображення, відшукані в його палаці в Хорсабаде. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що літописи обымают лише 1-ые 15 років. С. застав Ассирію в скрутному стані, окруженною з усіх боків агресивними коаліціями. Першою його справою було узяття обложеної ще його попередником Самарії, руйнування Ізраїльського королівства й переселення з нього 27 тис. авторитетних сімейств. мешканці, що залишилися, прийняли, в 720 г., роль у большенном повстанні, центром якого виявився Илубиди, правитель Гамата; воно почалося не без ведена Єгипту й до нього пристали Дамаск, Арпад і Симирра. Опосля битви під Каркаре С. побрав Гамат, стратив Илубиди, зробив масу жорстокостей, а за тим при Рафії, до Ю від Гази, розбив филистимлян і єгиптян, пришедших із царьком Сиве.