Коли ухвалювалися дуже енергійно виправляти його вдачу й манери, він утікав до бабусі Марье Олексіївні Ганнибал (опосля заміжжя дочки вона поселилася з П.) і, стало бути, ховався в її робочу плетінку, де його вже не змели турбувати. Бабуся була першою наставницею П. у російській мові; від її ж, можливо, наслухався він розповідей про домашню старовину. У її сельце Захарові (або Захар'їні), про який П. довгостроково зберігав приємні мемуари, він чув пісні й спозирав хороводи й інші народні звеселяння (Захарово належало до приходу забезпеченого села Вязема, яке було колись власністю Бориса Годунова й пам'ятало про власного царственого власника). Іншим зв'язком прийдешнього поета з народностями служила популярна Орися Родіонівна, коли те мама, що виняньчила П., а, що зараз няньчила всіх її малят - дама сумлінна, віддана й надзвичайно розумна; вона знала незліченну кількість приказок, прислів'їв, пісень і казок і охоче доповідала їхньому власному вихованцеві. Лише з нею так з бабусею й ще із законоучителем своїм Беликовым (надзвичайно освіченим людиною) П. мав варіант говорить по-російському: батько, мама, тітки (Ганна Львівна П. і Єлизавета Львівна, по чоловікові Солнцева, теж мали вплив у будинку), практично всі гості, а основне - гувернери й гувернантки (большею частиною негарні; про один гувернера, Шеделе, зрозуміло, що коханим його заняттям була гра в карти - із прислугами) пояснювалися з дитинками тільки пофранцузски, так що й меж собою малята привчилися говорити на тому ж мові. П. спочатку навчався погано ( особливо важко давалася йому математика) і від гувернанток випробовував більші проблеми, що отруїли йому мемуари про дитячі роки. Близько 9 років від роду П. пристрастився до читання ( очевидно, французькому) і, почавши із Плутарха й Гомера в перекладі Битобе, перечитав ледве не всю досить багату бібліотеку власного батька, що полягала із класиків XVII століття й з поетів і мислителів ери освіти. Рання начитаність у добутках еротичних і сатиричних, якими була так багата французька література XVII і ХVIII вв., сприяла достроковому розвитку почуття й розуму П., а літературні характери будинку й особлива любов, яку Сергій Львович харчував до Мольеру
- він читав його вголос для повчання дітям - збудили в хлопчиська полювання катувати свої сили у творчості, знову таки приемущественно на франц. яз. Меж більш ранешними його добутками переказ іменує комедію "L'escamoteur" - рабське наслідування Мольеру - і жартівну поему "La Tolyade" (сюжет: війна меж ліліпутами й карлицями в часи Дагоберта), почату по еталону незліченних франц. пародій XVIII в. на найвищий "штиль" геройських поем. Є ще не зовсім достовірна вказівка на целую зошит віршів, меж якими були й російські. Передчасний розвиток, очевидно, не зблизило П. з родителями; його вдача продовжували виправляти, ламаючи його волю, а він виявляв энергическое опір. У підсумках справи загострилися так, що 12-літній хлопчисько із усіх домашніх відчував прихильність лише до сестри й з насолодою покинув рідний дім.