моря, яке саме служить джерелом, з якого поширюються водяні рослини. Але цей погляд не досить можливий, тому що суперечить вченню про вид життя саргассов. Крюммель доходить висновку, що слані водяних рослин, відірвані вітром і хвилями від берегів Вест-индских про-вов, приносяться Гольфстрімом у позбавлений плинів вир, укладений з Ю північним океанічним плином, з ЮЗ Антильським, зі СЗ Флоридским, із Із Гольфстрімом і з У прохолодним плином Канарських про-вов. Досить подивитися на карті на розміщення плинів в Атлантичному океані, щоб усвідомити доказовість вистави Крюммеля. Лише напрямком вітрів і плинів можна роз'яснити те явище, що величезні скупчення водяних рослин займають у загальному ті самі місця й що, в індивідуальності, С. море Атлантичного океану зберегло до цього часу приблизно ті ж границі, які воно мало в часи Колумба. Порівн. Schleiden, "Das Meer" (Бер., 1867); О. Kuntze, "Revision v. Sargassum und sogenannte Sargasso-Meer" ("Engler's Botan. Jahrbuch", т. I, Лпц., 1881, p. 191); Krummel, "Das Norclatlantische Sargasso-Meer" ("Petermann's Mitteilungen", т. 37, Гота, 1891, стор. 123); його ж, "Die Oceane" ("Scobel's Geographisches Handbnch", Лпц., 1898, стор. 115).
Н. Гайдуків.
Саргасс (Sargassum Ag.) - рід морських бурих або темноколірних водяних рослин (Phaeophyceae), належить до сімейства фукусових (Fucaceae). Слань С. желтооливкового або буро-зеленого кольору домагається 21/2 метр. у довжину й розчленоване на основну (стеблевую), нижню (кореневу) у бічну (листову) частини. Кореневою частиною рослина прикріплена до дна, а вища частина вільно тримається у воді завдяки присутності сидячих на ній на особливих ніжках повітряних міхурів. Відірвані вільно плаваючі слані хоча й виростають, але постійно залишаються пошуками. Стеблевая частина становить начебто б маленький стовбур, з якого часом розбудовуються юні бічні вітки. Ці частини, схожі на листи вищих рослині, звичайні або розгалужені, зубчасті або цельнокрайние, практично постійно коротко загострені, у різних видів дуже різноманітні за формою. Вітки, що сидять у кореневій частині, у середині й на верхівці стебла також різняться друг від друга. Полові органі, дамські - оогонии, що містять яєчка, і чоловічі антеридії або спермогонії, що містять живчики, посиживают укупі в особливих порожнинах, так наз. скафидиях, вистелених волосками - парафизами. Скафидии посиживают на окремих вітках, які в різних видів різні за формою й різняться від беплодных галузей.
Живчики (сперматозоїди) з 2 бічними жгутиками. Запліднене яєчко випадає зі скафидия й з нього розбудовується юна особина. Слань диференційована на асимілююч, збирає, проводить і механічну тканині. Усього налічується до 160 видів С., які різняться меж собою, главн. образом, будовою пошуків і плодових віток. С. всепоширені по берегах найбільш теплих морів усього земної кулі, від усть Амуру й про-ва Сахаліну (S. Fengeri, Coreanum et patens Ag,), від Адріатичного (S. linifolium et Hornschuhii Ag.) і Середземного морів (S. vulgare et trichocarpum Ag.), і від берегів Північної Америки до Новітньої Зеландії, Тасманії й берегів Південної Америки.