І. Костомаров, "Нарис історії Саратовского краю" (в "Пам'ятній книзі Саратовской губернії на 1858 г."); А. І. Шахматов, "Історичний нарис Саратова і його околиці" (Саратов, 1891 г.); замітки на цю книжку А. Голомбиевского в "Бібліографічних Записках" (1892 г., № 3).
В. Р-В.
Саргасове море - частина Атлантичного океану, що лежить меж Каспійськими про-вами й Вест-Індією, у який плаває величезна кількість морських водяних рослин, що належать, більшою мірою, до роду Sargassum (S. bacciferum Ag., vulgare Ag. і якісь інші види), на яких розбудовується багате звірине й рослинне життя. Ці саргассы виростають по берегах Вест-индских про-вов і по західному узбережжю Південноамериканського континенту від Гвіани до північних берегів Сполучених Штатів. Зростаючі в берегів саргассы прикріплені власною кореневою частиною до дна й плодущи; плавучі ж, завдяки присутності повітряних міхурів, рослини пошук. Уже Теофраст, Аристотель і ін. згадують про "лугах океану", але 1-ые достовірні відомості про С. море є в записній книжці Колумба, що вступив 16 вересня 1492 г. в ", що полягає з водяних рослин банку", по якій він продовжував величезну частину власного шляху до Багамським про-вам. Овьедо йменував це місце морем Sargasso (по-португальськи - водорість). І дійсно, линней віддав заголовок плаваючої в С. море водяні рослини Fucus natans (плавучий фукус). А. Гумбольдт поділив це море на дві величезні частини - східну й західну, меж якими, по його погляду, перебуває місце, практично позбавлене плавучих водяних рослин. О. Кунтце не визнає зовсім певних границь для С. моря й уважає, що зміст і розміщення в ньому водяних рослин у різні пори року залежить від напрямків пануючих вітрів. Крюммель проводити наступні границі фактично С. моря, у якому перебуває найбільша кількість плавучих водяних рослин: від 35° до 20° с. ш. і від 35° до 15° зап. долг. від Гринвіча (41/2 милл. кв. км.); від цієї ділянки відходять кілька зон до 40° і 15° с. ш. і потім до 50° і 15° с. ш. і 15° з.д. від Гринвіча, зміст у яких водяних рослин рівномірно убуває. Багато плавучих саргассов перебуває також у Караибском море. Окремі плаваючі маси саргассов можна зустріти й у берегів Ньюфаундленду, у берегів Португалії й навіть Франції. Величезні скупчення саргассов перебувають також у Тихому ок., північніше Сандвичевых овов, і в південній частині Атлантичного й Індійського, у вигляді довгуватої ділянки, що простягнеться від Фолклендських про-вов до землі Кергуелена. У С. море плавучі слані водяних рослин звернені власної стеблевой частиною по напрямкові пануючих вітрів, і розміщаються в найбільше або найменш рівномірні ряди. Ці ряди бувають так скупчені, що утрудняють хід кораблів. Поверхня океану, суцільно покрита оливково-зеленими водяними рослинами пригадує своїм зовнішнім видом лугу. По погляду якихось дослідників (Реннель, Шлейден і ін.), саргассы приносяться в С. море плинами з берегів Вест-индских про-вов і сев. частини Південної Америки. Було ще інше мнете, що водяні рослини, що зустрічаються в Антильском море, Мексиканській затоці й Гольфстрімі, приносяться туди із С.