Ту ж роль у справі винищування С. відіграють і майже всі ссавці: свині, кроти, землерийки й т.п. З паразитів одні знищують яйця С. - нарывники, шпанки, грибки (Isaria ophioglossoides Krats.), інші живуть у самі комах - кілька видів живородних мух ( з pp. Sarcophaga і Sarcophila), волосатик ( з р. Mermis).
Література. Fr. Korte, "Die Strich-Zug, oder Wander-Heuschrecke vom Ei an bеоbасhtet und beschriben" (1829); Gerstacker, "Die Wanderheaschrecke" (1876); Kohl, "Ueber Heuschercken in Sudrussland" (1847); Moчульский, " ПРО С. і засобах до її винищування" (1856); Кушакевич, " ПРО С. на півдні Рф" (1865); Черневский, "С." (1, 842); Ф. Кеппен, " ПРО С. і інших шкідливих прямокрылых із с. Acriaiodea" (1870); Линдеман, "С. і заходу її винищування" (1886 - 91); Рекало, "С. у Бессарабії й Румунії в 1885 - 86 г. і ін."; Фарбар, " Про заходи боротьби із С." (1887 і ін.); Россиков, "Перелітна або азіатська С." (1899).
І. Ингеницкий.
Саратов - губернск. гір., розміщений під 51°32' с. ш. і 46°4' в. буд., на правом бережу Волги, при Ряз. Урал. ж. буд. Місто займає підвищену місцевість, що опускається до Волги уступами й оточену досить найвищими горами (Соколова гора - 560 фт., Лиса, Алтынная), частиною оголеними, частиною покритими лісом і фруктовими садами. Соколова гора оповзала в 1783, 1818, 1846 і 1885 рр.; сліди цих катастроф, у вигляді брил, що лежать під отвесною стеною гори, видні й зараз. 2-мя ярами С. ділиться на три частини. На зворотному березі Волги, у прадідах Самарської губ., розміщена слабкий. Покровська, в адміністративному відношенні незалежна від г. С., але в економічному затісно з ним сплетена. Русло р. Волги рівномірно відступає від Саратова; у літню пору ріка заноситься пісками, а пароплавні пристані від центру містечка спускаються до окраїн або переносяться за піски. Роботи з урегулювання русла поки не принесли значимої корисності. Населення. При підставі містечка в ньому було близько 400 мешканців, в 1739 г. - близько 7 тис., в 1780 г. - 14 тис. З поселенням у ньому германців (137 душ) і розкольників, що заснували за міською рисою окремі слободи (, що потім увійшли до складу містечка), число мешканців С. зросло; в 1811 г. їх налічувалося 27 тис. В 1813 г. у С. засилали полонених французів, яких посилали на публічні роботи: вони рівняла вулиці, засипали яри, будували греблі, насаджували сади. Майже все з них залишилися в С. і прийняли російське підданство, заселивши 2-ой в 3-ий квартали німецької слобідки. Одні з них запрошувалися як гувернерів і вчителів у російські сімейства й навчальні заклади, інші відкрили ремісничі заклади - шевські, меблеві та ін. В 1847 г. мешканців у г. С. значилося 52 тис., в 1860-м
- ок. 70 тис., в 1870-м - 86 тис., в 1880 г. - 115 тис., а по перепису 1897 г. - 137109 чіл. (69250 мжч. і 67859 жнщ.). Дуже хочеться підкреслити те, що по даним 1895 г., у С. було 126173 жит., з їхніх православних 112553, одновірців 895, розкольників 5953, католиків 1904, лютеран 3154, євреїв 570, магометан 863, інших не християн 281.