і одержало тоді заголовок Bosnovar (по-сербски Врхбосна). На руїнах цього містечка оббудувалося сьогоднішнє С. і одержало своє ім'я від палацу (по-турецки Сарайчик, Серай), який вибудував для себе, що любив розкіш Хозрев-Біг. Жахливими пожежами місто було кілька раз практично знищений. У турецький час С. було основним осередком боснійської знаті, а з 1850 г. - місцем перебування боснійського вали (намісника), який до того часу мав свою резиденцію в Травнику. Не для кого не секрет те, що порівн. А. Гильфердинг, "Поїздка по Герцеговині, Боснії й Старенької Сербії"; його ж, "Боснія спочатку 1858 г." (обидві статті в "Записках Имп. Російського Географічного Суспільства", кн. ХIII, Спб., 1859); М. Homes, "Dinarische Wanderungen" (В., 1888).
Ир. П.
Саранськ - повітове місто Пензенському губ., при впаданні р. Саранки в Инсару й при Моск. Казан, жел. дорвей. Основ. спочатку XVII ст.; в 1708 г., укупі із Шимкеевским пригородом, приписаний до Азовської губ., в 1719 г. - до Пензенської провінції Казанської губ., в 1780 - 99 рр. уезд. г. Пензенського намісництва, потім до 1801 г. у Симбирской губ., а із цього року знову в Пензенській губ. Жит. 13743. Црк. і каплиць 19; супруг. м-рь, основ, в 1684 г. Дружин. гімназія, місто. 4 кл. учив., 3 прихід., 1 црк. прих. і 1 особиста школа. Земська поліклініка на 40 дах. Книжн. магазин, 2 друкарні, бібліотека. 2 богадільні (на 48 чіл.) і дитячий притулок. Гір. общ. банк, отд. международн. торгів, банку й общ. споживачів. юродских доходів (в 1897 г.) 38112 руб., витрат 38104 р. Фабр. і зав. 31, зі сваволю, на 463993 р., при 352 рабоч. З них цегельних зав. 18, маслоробня 1 (зі сваволю, на 300 т. р.), 3 пар, млина (26 т.), 1 тютюново-махорковий зав. (61 т.), 1 коноплетіпальний (50 т. р.), 1 канатний (15 т. р.), 2 салотопних, 1 миловарний і 3 шкіряних. У С. були, як багато виражаються, сторожові вежі, а в царювання Ганни Иоанновны на лев. бер. р. Саранки була міцність, обнесена бревенчатым частоколом з вежами.
Саранский повіт займає 2947. 7 кв. в. И дійсно, загальне відмінювання площі в. на СВ, у тому ж напрямку течуть усі pp. в в. Сама найвища частина в юго-вост.; отут місцями зустрічаються конусоподібні бугри, покриті лісом. Вони представляють собою подоба хребта маленьких гір, ідуть на СВ до меж Нижегородської губ., становлячи вододіл басейнів pp. Суры й Инсары. У даній для нас місцевості найбільше всього лісів. Височина ця складається з вапняного каменю з домішкою глини. На Ю вона зрошується припливами Суры, на З - прит. р. Инсары. Сівба. зап. частина в., починаючи від р. Инсары, рівномірно височіє до границь Инсарского й Лукояновского уу. Ця частина в. пересічена достатком струмків і в майже всіх місцях ярами й представляє хвилясту поверхню. Лісів практично немає; вони попадаються лише на границі з Инсарским в. Ґрунт у. більшою мірою чорноземна. Найкращий ґрунт у юго-вост. частини, у плоскій височині й уздовж прав. прит. р. Усім відомо про те, що инсары. Отут чорнозем на 5 - 8 верш. глуб., підґрунтя складається з жирної й грузлої глини, а поглубже переважають мергель і вапняні часточки.