Хоча граматика вже квітнула в еру виникнення цих епічних поем, мова їх у досить майже всіх відносинах ухиляється від правил граматики Панини (індивідуальності епічного С. див. Bohtlingk, "Berichte der sachs. Gesellschaft der Wissensch. ", phil. hist. Classe, 1887; "Zeitschr. d. deutsch, Morgenl. Gesellsch.", т. XLIII, стор. 53 і сл.; Holtzmann, "Grammatisches aus dem Mahabharata", Лпц., 1884). Мова епосу носить найбільш народна вдача, чому мова фактично традиційної санскр. літератури, пов'язаною з Рамаяне. Відповідні риси цього "традиційного" С. - точність і стислість стилю, поруч із серйозної нормировкой мови, згідно із граматичним каноном Панини й інших представників індійської граматичної школи. Тем не найменш різниця меж граматичною теорією й літературною практикою повсевременно дається взнаки. Цілий ряд форм і синтаксичних конструкцій, що зустрічаються в грамматиков, не може бути підтверджений прикладами з літературного споживання - і назад, з'являються особливі метричні поеми (кавья), що мають метою показувати вживання таких архаїчних або теоретичних форм. Ще величезний ступінь залежності від граматики виявляють добутку традиційному санск. прози, у якій легше було дотримувати строгих правил індійських грамматиков, завдяки відсутності метра. У загальному С. пізнішої "традиційної" літератури ще бідніше формами, чому ведийской С., хоча пізні творці й намагаються час від часу блищати власною книжковою граматичною ерудицією, намагаючись пожвавлювати ті або інші архаїзми. B традиційному С. примітно й вплив народних діалектів. Лексичні запозичення з народних діалектів були досить численні й вносили в С. среднеиндийские фонетичні індивідуальності. Час від часу среднеиндийские слова, на підставі звукових відносин, помічених меж С. і среднеиндийским, зазнали переробки на С. лад. У ще найбільш пізні часи в С. проникали й впливи новоіндійських мов, що дають себе знати як у написах, так і в литерат. монументах. Не вважаючи того в С. можна відкрити й досить нерідкі впливи тубільних мов Індії, приемущественно дравидических. Зносини з іранськими країнами занесли кілька запозичень не лише з давньоперського, та й з новітніх іранських мов. Зносини із греками, що почалися з походу Олександра Македонського в Індію, занесли багато грецьких запозичень , особливо в математичну й астрономічну термінологію. Магометанські завойовники принесли із собою арабські й пізніше турецькі слова, а з XVI в. починають з'являтися й запозичення з европ. мов. Географічне поширено С. у різні ери по-різному. С. Ригведы вживався лише в СЗ Індії; в еру інших ведийских збірників і брахман С., що вже поширилися у верхній рівнині Гангу, так назыв. Мадхьядеше (меж пустелею на З и злиттям Гангу й Джамны на В). В II в. до Р. Хр. уся країна меж хребтами Гімалаїв і Виндхья, так назыв. Арьяварта, уважається родиною "правильного" С. Ще раніше С. поширився далекі на Ю, на Деканське плоскогір'я, де він уживався на ряді з тубільними, дравидическими мовами, що щедро черпали з нього у власний лексикон.