ѕоступове перетворенн¤ ведийского —. у цьому напр¤мку було завершено вченими редакторами вед, що дали сиим пам'¤тникам остаточне зовн≥шнЇ угрупованн¤ у вигл¤д≥, що д≥йшли до нас самхит або ведийских зб≥рник≥в. ѕ≥дновленн¤ зачепило приемущественно фонетичноњ сторони (так назыв. сандхи), та й отут не було проведено по черз≥. „асто зустр≥чаютьс¤ архањзми, що збереглис¤ тому, що њх некоректно розум≥ли, «ауважуЇтьс¤ нав≥ть вплив среднеиндийских д≥алект≥в ≥ чужих мов, що постачили ведийский —. дек≥лькома запозиченн¤ми, сходу обличающими своЇ неар≥йське й не≥ндоЇвропейське походженн¤. “а под≥¤, що веди збер≥галис¤ в одному стан≥ - посередин≥ жерц≥в, примушуЇ вважатис¤, що ведийский —., незважаючи на в≥дсутн≥сть певноњ вченоњ або книжковоњ нормировки, був повинен усе-же р≥знитис¤ в≥д живоњ народноњ мови й представл¤ти величезну нерухом≥сть ≥ штучн≥сть, що характеризуЇ мови книжков≥ й поетичн≥. Ќа це показуЇ вживанн¤ форм, що належать р≥зним ≥сторичним пер≥одам, нев≥рне вживанн¤ ¤кихось форм, утв≥р некоректних форм ≥ тому под≥бн≥ ≥ндив≥дуальност≥, що св≥дчать про в≥дому штучн≥сть мови. ѕрадавн≥й вид ведийского —. знаходимо в –игведе, ¤ка, але, неоднор≥дна в ¤зиковому в≥дношенн≥, представл¤ючи в ¤кихось власних частинах найб≥льш прадавн≥й стан мови, а в ≥нш≥ ( 10-¤ книжка) - найб≥льш нов, що Ї перех≥дний щаблем до мови ще найб≥льш п≥зн≥х ведийских зб≥рник≥в (самхит). ” послеведийскую еру ведийский санскрит ще б≥льше розповзаЇтьс¤ з живими говорами, залишаючись найб≥льше або найменш недвижним, у той час ¤к вони безперервно розбудовуютьс¤. ”же ≥нш≥ веди представл¤ють найб≥льш нов≥тню мову, характеризуемый лексичними неолог≥змами, зникненн¤м р≥зних старенькых форм, найб≥льш частим виникненн¤м l на м≥сц≥ загальноар≥йського r ≥ т.п. ∆иттЇва ведийска¤ л≥тература брахман ≥ жертовних формул яджурведы хоча й представл¤Ї найб≥льш нов≥тню стад≥ю мови, чому –игведа, але в той же час збер≥гаЇ ≥ ¤к≥сь найдавн≥ш≥ риси, ¤ких уже млостей в ≥нших, найб≥льш старих монументах. ќтут позначаЇтьс¤ повс¤кденне розлив≥ життЇвоњ мови в≥д поетичного. Ќадал≥ за часом шар≥ л≥тературних пам'¤тник≥в ведийского пер≥оду - арань¤ках, упанишадах ≥ сутрах - спостер≥гаЇтьс¤ вже, у загальному той лад мови, ¤ка була закр≥плений традиц≥йною граматичною школою ≥ндус≥в. —воЇр≥дний лише стиль сутр, що в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥дсутн≥стю зв'¤зковий ≥ повторюваноњ мови й пануванн¤м уривчастого, стислого синтаксичного ладу. ” граматиц≥ ѕанини ( близько 300 до –. ’р. ?). канонизована форма мови, близька мов≥ сутр. ѕ≥зн≥ше Ї й терм≥н samskrta - "в≥рно зроблений, зроблений, зак≥нчений", на в≥дм≥ну в≥д prakrta - "плебейський, народний". ¬ираженн¤ це в старенькых грамматиков ще отсутствует ≥ в перший раз зустр≥чаЇтьс¤ в –ама¤не. ”живаючись первинно дл¤ одних сакральних ц≥лей, —. брахман≥в одержав св≥тське споживанн¤ лише в п≥зн≥шу еру. ”же сакральна ведийска¤ л≥тература прийн¤ла в себе ¤к≥сь первинно св≥тськ≥ добутки. —в≥тська л≥тература на —. почалас¤ вже за к≥лька стол≥ть до виникненн¤ граматики ѕанини. ѕрадавн≥м њњ монументом Ї –ама¤на, до стилю й мов≥ ¤коњ примикаЇ й ћахабхарата.