Коли вона пише без стомилися до самої погибелі (не вважаючи величезної кількості романів вона написала багатотомну "Histoire de ma vie", "Impressions et souvenirs", "Contes d'une grand' mere" і т.д.), те приемущественно для того, щоб забезпечити майбутність власних дитинок. До друзів св, що нерідко приїжджали гостювати в Ноган, вона ставиться з тієї ж материнською дбайливістю, до починаючих письменників - з роллю, переконуючи їх одержувати як можна найбільш фактичних пізнань, перше ніж приступати до літературної діяльності.
Загальна вдача творчості Ж. С. має дві сторони, різним образом, що відбилися на майбутній долі її добутків. При виникненні її романів головну роль грався ідеологічний їхній зміст, їх протестуюча підбивка; але ця сторона її добутків у дійсний час трохи застаріла, і сучасному читачеві апологія волі емоцій, боротьба із гнітом публічних забобонів у романах Ж. С. видасться всього найменш заслуживающей уваги; до того ж у більшості випадків Ж. С. не оригінальна в ідеологічних планах власних романів, а бере готові філософські тези. Таким образом " жорж-сандизм", що зіграв, у свій час, таку видатну роль в історії Франції й інших держав), не пережив власної основоположниці. Але добутку Ж. С. мають і іншу сторону, конкретно літературну. Ж. С. прийнято вважати ідеалісткою романтизму, що не засновувала власної творчості на спостереженні; манера її протиставляється, щодо цього, реалізму Бальзака. Ця протилежність не повністю правильна. Природно, С. ідеалізувала описуваних нею людей і їх життя; фантазія несла її постійно в область химерних подій, конфліктів бездоганних страстей із запаморочливими подіями; але самі описи виявляють большенную спостережливість, особливо там, де мова йде про життя рідного їй Берри. Ж. С. - не стільки мислитель, скільки конкретний живописець; вона отрисовывают життя й свої почуття як спозирає й відчуває й, завдяки цьому, мова її, над яким вона найменш усього працювала, доходить час від часу до найвищого ліризму.
З. В.
Література. Найкращі монографії про Ж.-С. - Е. Caro, "George Sand" і "G. S.; Histoire de ses oeuvres" (обидві Пар., 1887). Практично всі повести й романи С. переводилися на російську мову частиною роздільно, частиною в журнальчиках, особливо 40-х і 50-х років "Історія моєму життя" пересказана в "Сучаснику" (1855, № 1 і сл.). Див. ще "Розповідь російського подорожанина про Ж. С." (в "Библ. для Читання" 1843, 7), Кронеберга, "Крайні романи Ж.-С." ("Сучасник", 1847, № 1); т. же (1851, кн. 4) переведена рецензія Густава Планша; Е. Тур, "Життя Ж.С." ("Русск. Вест." 1856 г., III - IV); "Життя Ж.-С." ("Збрешемо.", 1856 г., т. 56
- 58); Скальковский, "Світанок" (1861, 11); Зола, в "Паризьких листах" ("Вестн. Європи", 1877 і отд.); "Ж.-С. по її листах" ("Загр. Вестн." 1881, кн. 10).
Бєлінський, у першому періоді власної діяльності, ставився до Ж.-С. зі страстною нетерпимістю. Одним з перших симптомів перевороту, происшедшего в його світогляді, був екзальтований відгук про роман Ж.-С. "Бернар Мопра" (1841).