У цьому - теоретична підстава принципу С. З іншої сторони, С., навіть при вузенькому колі компетенції, просто може зробитися большенный силою. Заурядно публічні групи, що прагнуть до розвитку волі, до прогресу, до поширення утвору, стояти за розширення С., партії обмежені, аристократичні ведуть боротьбу проти нього; але буває й напроти, напр. у Франції, де демократія довгостроково була агресивна С., боячись, що в якихось місцевостях воно послужить опорою для старенькых парій. Теж ми спозираємо й в Австрії, де обласне самоврядування, по власній організації, найменш демократично, чому навіть австрійський рейхсрат, і де, тому, консерватори коштують за ймовірне розширення його функцій, а демократичні групи - за їхнє звуження. Історичними критеріями появи й розвитку С. і вдачею інтересів, ведучих боротьбу за нього або проти нього, пояснюються відмінності відносно меж С. і гос владою. При всьому їхнім різноманітті, ці справи можуть бути зведені до трьом типам: британському, французькому й прусскому. У Великобританії вся дійсна влада в колі місцевих інтересів належить органам С.; уряд лише стежить за ними ( до цього ж типу ставиться Америка). У Франції владу належать органам уряду; органі С. є дорадчими колегіями. У Пруссії органі самоврядування й країни злиті в одну цілісну компанію. У Великобританії до недавнешнего часу важливим органом місцевого С. були світові судді, яким належала як юстиція, так і адміністрація. Вони призначалися короною, але з місцевих землевласників, і були зовсім незалежні від центрального уряду, так що de facto були представниками місцевого суспільства. В 1888 г. світові судді позбавлені адміністративних функцій, переданих радам графств, які обираються задовольняючими умові дуже низького майнового цензу жителями графства і є головними органами місцевого С. Можливо й те, що в 1894 г. реформований і прихід, що є найбільш маленької адміністративної й самоврядною одиницею. До складу функцій графства й приходу заходить народна освіта, піклування, санітарна справа, дорожнє й т.п. Графство має право в пізнаваних границях створювати примусову експропріацію нерухливого майна. Контроль із боку уряду практично отсутствует. Література про С. дуже велика. Не вважаючи відповідних відділів у загальних творах по муніципальному й адміністративному праві (в індивідуальності в Lor. Stein - "Verwaltungsichre" Laband
- "Das Staatsrecht d. deutschen Reichs", т. I, Градовского - "Російське госуд. право", т. II, Коркунова - "Російське государ. право", т. II), див. кн. Васильчиков, " Про самоврядування" (3 изд., Спб. 1872); Blodig, "Die Selbstverwaltung als Rechtsbegriff" (Відень, 1894); L. Stein, "Die Selbstverwaltung u. ihr Rechtssуstem" (1869); Gluth, "Die Lehre von der Selbstverwaltung" (1887); Градовский, "Системи місцевого керування на заході Європи й у Рф", в "Збірнику Госуд. знаті" (т. V і VI); Свєшников, "Бази й межі С. " (Спб., 1892); Альб. Шоу, "Міські керування в Зап. Європі" (М., 1899). По самоврядуванню у Великобританії надзвичайно важливі роботи Гнейста: "Історія муніципальних установ Великобританії" (М., 1885), "Geschichte der englischen Communalverfassung" (Б., 1863), "Adel and Ritterscliaft in England" (Б., 1853), "Das houtige englische Verfassungs und Vorwaltungsrecht" (Б., 1857 - 63; нов.