у Ћпц., 1785). ѕот≥м —. обрисував сп≥й м≥кроскоп≥чн≥ досл≥дженн¤ про чум на русск. ≥ франц. ¤з.: " ороткий опис м≥кроскоп≥чних досл≥дницьких роб≥т про суть отрути виразкового" (—пб., 1792), "Opuscules sur la peste, qui en 1771 ravagea Moscou avec un discour aux elevos des hopitaux russes" (ѕара., 1787). ѓм складене: "Ќакресленн¤ дл¤ зображень у живопис≥ припиненоњ в ћосква моровой виразки" (—пб., 1795).
—амовр¤дуванн¤ - ≥нститут мун≥ципального права. “ерм≥н —. (Selbstverwaltung; по франц. немаЇ в≥дпов≥дного слова) на материку ™вропи досить нов≥тнього походженн¤ (у Ќ≥меччин≥ з 1850-х рр., у –ф ≥з 1860-х рр.) ≥ представл¤Ї переклад англ. selfgovernment; ¤к показуЇ самий словотв≥р, в≥н позначаЇ керуванн¤ будь-¤ким колом справ самими зац≥кавленими громад¤нами (конкретно або за посередництвом вибраних ними орган≥в), без втручанн¤ сторонньоњ влади. ” широкому зм≥ст≥ —. маЇ м≥сце всюди, де ур¤д обираЇтьс¤ й повн≥стю залежить в≥д народу ( тобто б≥льшою м≥рою в республ≥ках); у цьому зм≥ст≥ —оедин. Ўтати, Ўвейцар≥¤ й нав≥ть ‘ранц≥¤, також окрем≥ штати й кантони сутн≥сть самовр¤дн≥ крањни, а њх парламенти орган≥ —. ” сам≥й ¬еликобритан≥њ парламент, ур≥вень ≥з глобальними арб≥трами й трибуналом прис¤жних, заур¤дно йменуЇтьс¤ органом —. —амовр¤дуванн¤м користуЇтьс¤ також церква (де вона розд≥лена в≥д крањни), також ус¤ка асоц≥ац≥¤ або вообщем сусп≥льна група, раз њй надане право, у певних законом або статутом границ¤х, управл¤ти своњми справами, хоча б ≥ п≥д нагл¤дом ур¤ду. јле ще употребительнее терм≥н —. у найб≥льш т≥снуватому зм≥ст≥, коли в≥н Ї синон≥мом м≥сцевого самовр¤дуванн¤ й позначаЇ, що господарськими й ≥ншими д≥дами какойлибо адм≥н≥стративноњ одиниц≥ (пров≥нц≥њ, пов≥ту, громади ≥ т.д.) зав≥дують мешканц≥ даноњ самоњ одиниц≥, а не орган≥ центральноњ влади; у цьому лише розум≥й —. ≥ Ї самост≥йним ≥нститутом. —. ≥снуЇ, ¤к випливаЇ, там, де м≥сцев≥ справи противополагаютс¤ загальнодержавним. —. маЇ на уваз≥ не т≥льки лише розмежуванн¤ сфер компетенц≥њ влади центральних ≥ м≥сцевих, не т≥льки лише самост≥йн≥сть крайн≥х, та й обоп≥льну њхню незалежн≥сть; воно визнаЇ в≥дм≥нн≥сть самих джерел влади дл¤ тих ≥ ≥нших: 1-ые або володарюють по власному прав≥ ("милостию Ѕожией"), або одержують владу в≥д усього народу ("волею народу"); 2-ые одержують њњ в≥д м≥сцевого сусп≥льства. ¬≥дм≥нн≥сть меж мун≥ципальним керуванн¤м ≥ —. прост¤гнетьс¤ на саму њњ вдачу. ”р¤д ость нос≥й мун≥ципального суверен≥тету - влада ж орган≥в —. не суверенна; ур¤д Ї владою законодавчоњ - орган≥ самовр¤дуванн¤ д≥ють у пор¤дку й у границ¤х компетенц≥њ, позначених њм верховною ур¤довою владою. ”р¤дова влада може лег≥тимно сама себе реформувати, може нав≥ть (у теор≥њ) пом≥н¤ти саму свою суть (пом≥н¤ти республ≥канську форму монарх≥чноњ, необмежену монарх≥чну влада обмеженоњ ≥ т.д.), тод≥ ¤к орган≥ —. створюютьс¤, нормуютьс¤ й реформуютьс¤ верховною владою. “аким образом ур¤д Ї влада верховна, орган≥ —. - влада п≥дзаконна. ≤з принципной точки зору ц¤ в≥дм≥нн≥сть дуже принципова, указуючи на повну протилежн≥сть меж 2-м¤ ≥нститутами.