склад. На камінь цей піднімали на білосніжній повстині бухарських емірів, при сходженні їх на престол. 9) Мадраса Ходжа-Ахрар, в 4 в. від С.; постр. в XV в. у могили шанованого всім магометанством середньої Азії Ходжі-Ахрара, нащадка Омара, що загинув в 1489 г. Стінки будови облицьовані різнобарвними кахлями. Над могилою святого квадратний монумент сіро-чорного мармуру (141/2 х 141/2 х 2 арш.), а поруч із ним інший; на обоє 16 мармурових нагробних камінчиків. У мечеті зберігається іменитий Коран Османа, який опосля узяття С. росіянами був куплений у місцевих мулл за 125 р. і висланий в Имп. Спб. публічну бібліотеку. 10) Афросиаб - прадавнє городище, на східній окраїні містечка, представляє хвилясту місцевість, покриту тыщами нагробних насипів зі слідами кріпосних споруджень та ін. Розкопки дали багаті збори монет (греко-бактрийского періоду й наступних), бронзових дзеркал, посудин, скла, похоронних урн, глиняних фігурок людей і звіриних та ін. Історія цього городища загублена в мороці століть. Через багатство історичних визначний пам'яток, значення їх для мусульманського миру Туркестанського басейну, також славного минулого, східні письменники йменують Самарканда "ликом землі", "містом святих" і "садом догідників Божьих" (мус. святих, похованих у містечку і його округах, налічується найбільше 200), а європейські - "Москвою Середньої Азії".
Історія. Час підстави С. (у греків Мараканда, у китайців Семасыган) незрозуміло; дуже можливо, що це один із прадавніх міст у Середній Азії. Народний переказ приписує підстава С. царям Кайкаусу або Афросиабу, що жили за 3-4000 л. до Р. Хр. Значення слова С. точно не з'ясоване; очевидно, воно походить від імені якогось Самара, знаменитого царя тюрків. В 329 г. до Р. Хр. С. був узятий Олександром Македонським, при цьому, за словами Квінта Курция, він був обнесений стеною в 70 стадій довжини й мав у центрі власному кремль, обгороджений особливою стінкою. Було б погано, якби ми не відзначили те, що з VII по кінець IX століття С. перебував під владою арабів. В IX в. (889 - 1004) С. був столицею всієї країни меж Сиром і Аму (Маверауннагр або Трансоксания); в XI в. зробився долею Сельджукидов; в 1221 г., незважаючи на захист 110-тисячним військом, був узятий і зрівняний із землею Чингис-Ханом. В 1369 г. С. став столицею величного Тимура, що прикрасив місто прекрасними мечетями, садами й палацами, і достигнул незвичайного розквіту й блиску. Сюди стікалися вий багатства Азії, представники всіх націй і релігій, учені і якісні майстри. Торговельні зносини С. з усіма азіатськими країнами й навіть Європою були надзвичайно оживлені; число мешканців у С. у цю еру, за словами Клавихо, досягало 150 тис. Необхідно підкресли т, що у 1499 г. С. бу узят, під предводительств Шейбани, узбек, що перенесшими свою резиденцию в Бухару В 1784 г. С. підпав під владу бухарської династії Мангыт і, зрештою, 2 травня 1868 г. був зайнятий російськими військами.
Л. Дуже хочеться підкреслити те, що м.
Самойлов - Василь Васильович С. (род.