С. Фортунатов, "Представник індепендентів Генрі Вен".
П. Кінський.
Пурпур - дорогоцінна в стародавності фарба, що добувався з виділення особливих залоз якихось передньозябрових молюсків з роду Murex (конкретно М. brandaris і М. trunculus). Залози, що виділяють П., характерні й нек. ін. молюскам, напр. звичайної на морських берегах Purpura. У дійсний час П. зовсім втратив значення й добування його здавна вже закінчилося, тому що він з фуррором замінений найбільш дешевенькими й комфортними мінеральними фарбами.
А. П. Л.
Пуссен (Никола Poussin, 1594 - 1665) - іменитий французький історичний живописець і пейзажист, народився в Нормандії, первісна художня освіту одержав на власній батьківщині, а пізніше навчався в Парижу, під керуванням Кентена Варена й Ж. Лаллемана. В 1624 г., будучи вже досить відомим художником, П. відправився в Італію й близько зійшовся в Римі з поетом Марини, що вселили йому любов до дослідження італійських поэтов. добутку яких дали П. рясний матеріал для його композицій. Опосля погибелі Марини, П. виявився в Римі без усякої підтримки. Події його стали краще тільки опосля того, як він відшукав для себе заступників в особі кардинала Франческо Барберини й кавалера Kaccианo дель-поццо, для якого були написані їм "Сім таїнств". Завдяки серії цих приголомшливих картин, П. в 1639 г. був запрошений кардиналом Ришелье в Париж, для декорації Луврской галереї. Усім відомо про те, що людовик XIII звів його у звання власного першого живописця. У Парижу П. мав багато замовлень, але в нього утворювалася партія врагов. в особі живописців Bye, Брекьера й Мерсье, раніше його трудившихся над прикрасою Лувра. Особливо дуже інтригувала проти нього пользовавшаяся заступництвом цариці школа Bye. Тому, в 1642 г., П. покинув Париж і вернувся в Рим, де й жив до самої власної погибелі. П. був особливо сильний у пейзажі. Скориставшись плодами, досягнутими в цьому роді живопису болонською школою, що й проживали в Італії нидерландцами, він зробив так назыв. "геройський пейзаж", який, будучи компанован згідне правилам урівноваженого розподілу мас, при власних приємних і величних формах служив у нього сценою для зображення, як більша частина з нас постійно говорить, ідилічного золотого століття. Пейзажі Пуссена перейняті суворим, меланхолійним настроєм. У зображенні фігур він тримався антиків, через що обумовив майбутній шлях, по якому пішла опосля його французька школа живопису. Як історичний живописець, П. володів найглибшим пізнанням малюнка й даром композиції. У малюнку він різниться серйозною витриманістю стилю й коректністю. Йому належить та нагорода, що, завдяки любові до класицизму, яку він умів вселити своїм співвітчизникам, на якийсь час був припинений розвинений у французьких живописців смак до вигадливого й манірного. До найкращих історичних картин П., з яких більша частина зберігається в Луврском музеї, у Парижу, повинні бути віднесені: "Глобальний потоп", "Германик", "Узяття Єрусалима", "Потаєна вечеря", "Ревекка", "Женаблудница", " Мойсей-Дитина", "Поклоніння золотому тельцеві", "Іоанн Хреститель, що хрестить у пустелі" і "Аркадские пастухи".