Монумент імператорові Олександру II. Кам'яний театр; дворянський і комерційний клуби, публічний Струковский сад; 3 друкарні. Місцеві видання: "Губернські Відомості", "Єпархіальні Відомості", "Самарська Газета" і "Самарський Вісник". З 1892 г. відкриті народні читання, які в 1897 г. відвідали 23788 чіл. Міський комітет піклування народної тверезості. В 1898 г. відкритий народний театр, для якого будується міською думою особливий будинок. З 1896 г. при дирекції народних училищ відкритий музей навчальних посібників, з педагогічною й зразковою вчительською бібліотекою. Доходи г. С. в 1894 г. становили 406244 р. (з городск. недвиж. имущ. 244 тис. руб.), витрати 426678 р.; у тому числі на содерж. городск. самоврядування 35 тис. руб., на благоустрій 101 т., на учебн. завед. 61 т., на медиц. частина 3 тис., на пожежну команду 34 тис.
Історія. Колонізація Поволжя стала суттєво підсилюватися зі скоренням Казанського королівства, у половині XVI в. Особливо енергійно прийнявся столичний уряд за будівлю поволзьких міст у момент посилення на Волги грабежів і розбоїв казанків вольниці, що бігла масами в Самарську Луку з Дону й зі Столичного країни. Отут вони знаходили притулок посередині прибережних густих лісів і в найглибших природніх печерах, де вони могли стежити за минаючими по ріці купецькими караванами. Для поразки козацьких розбоїв, а також з метою захисту краю від вторгнення ногайцев, у весняну пору 1586 г. було побудовано місто С., що мав сначало воєнно-стратегічне значення, але, що одержав із часом і торговельне значення, внаслідок, що підсилився наприкінці XVI в. навігації, особливо коли в XVII столітті з Москви на Яїк проторился шлях через С., де влаштована була митниця. В 1645 г. ведено саме вилити для С. вістовий дзвін, який був повішений у містечку на кріпосної вежі й у варіант погрози був повинен будити набатним гулом прилеглих мешканців. З опису г. С. з повітом в 1647 г., також із состава населення його видне, що місто мало посереднє значення для верхівкового й низового Поволжя: посередині посадского його населення зустрічаються прізвиська: "Чебоксаренин", "Казанец", "Черноярец". Жит. у С. значилося тоді 317. В 1788 г. С. був приписаний у якості повітового містечка до Симбирскому намісництву; з 1851 г. став губернським містом.
Самарський повіт лежить у сев. зап. частини губернії. Площа в. ділиться р. Самарою практично на дві рівні частини: сев. і южн., при чому ця роздільна риса служить також границею й 2-ух різних, по власному орографическому значенню, половин. Праворуч р. Самари місцевість горбкувата й перетинається височинами, провождающими праві береги pp. Самари, Кинеля й Соку, тоді як по ліву - вона має змішану вдачу й служить начебто б перехідним щаблем до степової смуги; лише в якихось місцях (у Дубово-Уметской віл.) перетинається розгалуженнями С. гряди. Долинами рік і струмків визначається й напрямок гірських кряжів і їх розгалужень. Найголовніший із цих кряжів тягнеться праворуч р. Соку і йменується Сокскими горами, що тягнуться у вигляді округлих пагорбів з пологими укосами від самих вершин ріки до впадання у Волгу, де вони завершуються проти С.