—алтыкова називали "казкарем", його добутку - фантаз≥¤ми, що вироджуютьс¤ порию в "розчудесний фарс", що й не мають н≥чого загального з реальн≥стю. …ого зводили на ступ≥нь фейлетон≥ста, пот≥шника, карикатуриста, спозирали в його сатиров≥ "н≥кого роду ноздревщину й хлестаковщину, з большою прибавкою —обакевича". —. ¤кось ≥менував свою манеру писати "рабьей", це слово було п≥дхоплено його супротивниками - ≥ вони переконували, що завд¤ки "рабьему мов≥" сатирик м≥г бовтати ск≥льки завгодно й про що завгодно, збуджуючи не обуренн¤, а рег≥т, пот≥шаючи нав≥ть тих, проти кого ор≥Їнтован≥ його удари. ≈талон≥в, позитивних прагнень у —. по погл¤ду його ворог≥в, не було: в≥н займавс¤ лише "оплеванием", "перетасовуючи й пережовуючи" маленьку к≥льк≥сть ус≥м тем, що знудили. ” п≥дстав≥ схожих погл¤д≥в лежить, у найкращому випадку, р¤д очевидних непорозум≥нь. ≈лемент фантастичност≥, що нер≥дко зустр≥чаЇтьс¤ в —., нисколечко не знищуЇ д≥йсност≥ його сатири. „ерез переб≥льшенн¤ ¤сно показуЇтьс¤ правда - та й сам≥ переб≥льшенн¤ ви¤вл¤ютьс¤ час в≥д часу н≥чим ≥ншим, ¤к передбаченн¤м прийдешнього. ћайже все з того, про що мар¤ть, прим≥ром, прожектери в "ўоденнику ѕров≥нц≥ала", пари рок≥в через переб≥гло в реальн≥сть. ћеж тыщами стор≥нок, написаних —., Ї, природно, ≥ так≥, до ¤ких застосовний заголовок фейлетону або карикатури - але по маленький ≥ пор≥вн¤нне неважливоњ частини не можна судити про величезне ц≥ле. «устр≥чаютьс¤ в —алтыкова й р≥зк≥, груб≥, нав≥ть лайлив≥ вираженн¤, час в≥д часу, може бути, що б'ють через край; але вв≥чливост≥ й стриманост≥ не можна й домагатис¤ в≥д сатири. ¬. √юго не не став бути поетом, коли зр≥вн¤в власного ворога з порос¤м, що хизуютьс¤ в левин≥й шк≥р≥; ёвенал читаЇтьс¤ в школах, хоча в нього Ї неудобопереводимые в≥рш≥. ќбвинуваченню в цин≥зм≥ зазнали, у св≥й час, ¬ольтер, √ейне, Ѕарб'Ї, ѕ. Ћ.  урье, Ѕальзак; зрозум≥ло, що воно зводилос¤ й на —. ƒуже може бути, що при читанн≥. —. см≥¤лис¤, порию, "помпадури" або "ташкентцы"; але чому? “ому що майже все ≥з читач≥в даноњ нам категор≥њ неперевершене можуть "кивати на ѕетра", а ≥нш≥ спозирають лише забавну оболонку розпов≥д≥, не вникаючи в його внутр≥шн≥й зм≥ст. —лова —. про "рабьем мов≥" не сл≥д усв≥домлювати практично. Ѕезумовно, його манера носить на дл¤ себе сл≥ди критер≥й, при ¤ких в≥н писав: у нього багато примушених недомовок, п≥всл≥в, ≥носказань - але ще б≥льше можна вирахувати випадк≥в, у ¤ких його мову ллЇтьс¤ звучно й в≥льно або, нав≥ть стримана, пригадуЇ собою театральний шеп≥т, зрозум≥лий ус≥м незм≥нним гост¤м театру. –абий мова, говор¤чи своњми словами —., "н≥трохи не затемнюють його ц≥лей"; вони зовс≥м ¤сн≥ дл¤ вс¤кого, хто прагне усв≥домити њх. …ого теми нескончаемо р≥зноман≥тн≥, розширюючись ≥ обновл¤ючись зг≥дне з вимогами часу. ™ в нього, природно, ≥ повторенн¤, що залежить частково в≥д того, що в≥н писав дл¤ журнал≥в; але вони виправдовуютьс¤, большею частиною, значим≥стю вопросцев, до ¤ких в≥н ворачивалс¤. —получною ланкою вс≥х його твор≥в служить запопадлив≥сть до еталона, ¤кий в≥н сам (в " ∆иттЇвих др≥бниц≥") резюмуЇ 3-м¤ словами: "вол¤, розвиток, справедлив≥сть".