—алтыкова", прикладених до повного з≥бранн¤ його твор≥в). ∆одне з в≥рш≥в —. (частково перев≥дних, частково ун≥кальних) не носить на дл¤ себе сл≥д≥в таланта; п≥зн≥ш≥ за часом нав≥ть уступають найб≥льше ранешным. —. скоро зм≥ркував що в нього немаЇ покликан≥ до поез≥њ, не став писати в≥рш≥ й не обожнював, коли йому про них нагадували. ≤ в цих учн≥вських вправах, але, в≥дчуваЇтьс¤ искреннее настр≥й, здеб≥льшого сумне, меланхол≥йне (у тод≥шн≥х знайомих —. слыл п≥д ≥менуванн¤м "темного л≥цењста"). ” серпн≥ 1844 г. —. був зарахований на службу в канцел¤р≥ю в≥йськового м≥н≥стра й лише через два роки одержав там 1-ое штатне м≥сце - асистента секретар¤. Ћ≥тература вже тод≥ займала його ще б≥льше, н≥ж служба: в≥н але лише багато читав, захоплюючись в ≥ндив≥дуальност≥ ∆. «андом ≥ французькими соц≥ал≥стами (блискуча картина цього захопленн¤ намальована њм, 30 рок≥в через, у четвертому розд≥л≥ зб≥рника: " «а рубежем"), та й писалсначала маленьк≥ б≥бл≥ограф≥чн≥ зам≥тки (в "–ос≥йських «аписках" 1847 г.), а п≥зн≥ше повести: "ѕротир≥чч¤" (там же, листопад 1847) ≥ "«аплутана справа" (березень 1848). ”же в б≥бл≥ограф≥чних зам≥тках, не дивл¤чись на маловажн≥сть книжок, ≥з приводу ¤ких вони написан≥, перегл¤даЇ напр¤м думок автора-його огида до рутини, до р¤дковий морал≥, до кр≥посного права; м≥сц¤ми попадаютьс¤ й блиск≥тки саркастичного гумору. ” перш≥й пов≥ст≥ —., ¤ку в≥н н≥коли пот≥м не передруковував, звучить, придушено й глухо, та тема, на ¤ку були написан≥ ранешние романи ∆. «анда: визнанн¤ прав житт¤ й страст≥. √ерой пов≥ст≥, Ќагиб≥н - людей знесилений оранжерейним вихованн¤м ≥ беззахисний проти вплив≥в середовища, проти " життЇвих др≥бниц≥". ∆ах перед цими др≥б'¤зками тод≥ й, ≥ п≥зн≥ше (див. напр. "ƒорога", в "√убернських Ќарисах") був знаком, очевидно, ≥ самому —. - але в нього це був той жах, ¤кий служить джерелом боротьби, а не знев≥ри. ” Ќагиб≥н≥ в≥дбивс¤, таким образом, лише один маленькоњ куточок внутр≥шньому житт¤ творц¤. ”се знають те, що другое д≥юча особа роману-" ж≥нка-кулак",  рошина
- пригадуЇ √анну ѕавл≥вну Ѕуденну з "ѕошехонской старовини", тобто нав≥¤не, можливо, с≥мейними мемуарами —. ўе крупн≥ше "«аплутана справа" (перепеч. в "Ѕезневинних опов≥данн¤х"), написане п≥д потужним впливом "Ўинел≥", можливо й "Ѕ≥дних людей", але, що м≥стить у дл¤ себе к≥лька чудових стор≥нок (напр. зображенн¤ п≥рам≥ди з людський т≥л, ¤ка снитьс¤ ћичулину). "Ќаша батьк≥вщина" - так м≥ркуЇ герой пов≥ст≥ - "ур¤д великий, р¤сне й багате; так людина-те дурнуватий, мре дл¤ себе з голоду в р¤сн≥й держав≥". " ∆итт¤-Ћотере¤", даЇ п≥дказку йому звичайний погл¤д, запов≥даний йому татом; "воно так - в≥дпов≥даЇ ¤кийсь недобрий глас, - але чому ж вона лотере¤, чому ж би не бути њй просто житт¤ м"? ƒек≥лькома м≥с¤ц¤ми ран≥ше так≥ м≥ркуванн¤ залишилис¤ б, можливо, непом≥ченими-але "«аплутане справ"') виникло у св≥тло саме в цей момент, коли лютнева революц≥¤ у ‘ранц≥њ в≥дбилас¤ в –ф установою внегласного ком≥тету, убраного особливими можливост¤ми дл¤ приборканн¤ печатки. 28-го кв≥тн¤, 1848 г.