Діяльність академії в цьому напрямку була не досить удала (порівн. засідання 17 верес. 1804 г. і 23 березня 1805 г.); ухвалено говорити вм. аудиторія - слушалище, вм. ад'юнкт - приобщник, вм. актор - лицедій, вм. акровірш - краестишие й т.п.); знову придумані слова не витиснули зі споживання закордонних. До початку XIX століття ставиться й діяльність Шишкова, що склав для себе знаменитість конкретним П. на шовіністській базі. Наступні запопадливості наших пуристів відбилися в діяльності Погодина (його доповіді в Суспільстві Люб. Росс. Словесності 7 і 9 вересня 1860 г.; див. "Жур. Мін. Нар. Ін.", 1860); відзначимо також статті Покровського ("Москвитянин", 1854; т. 1) і Мейера ("Філолог. Зап.", 1876; травень). У крайній час утворювалося в Спб. суспільство зі спеціальною метою клопотати про чистоту російської мови. Виявило якусь запопадливість до підміни закордонних слів корінними й російський уряд. Так, приміром, не говорячи про перейменування Дерпта, Динабурга, Динаминда, термін "іпотечний" припущено поміняти терміном "вотчинний" ("Править. Вестн.", 1887, №100). У новітній закордонній літературі захоплююча стаття Мішеля Бреаля "Qu'appelle-t-on purite de langage?" ("Journal des savants", 1897, квітень), із приводу книжки Noreen, "Om sprakrigtighet" (Упсала, 1888).
Ар. Горнфельд.
Пурим ( від древнеперсид. пур - жереб) - єврейський праздничек, установлений на згадку порятунку перських євреїв від винищування їх Аманом, мазунчиком перського царя Ахашвероша (Ксеркса в V в. до Р. Хр.) Пуритани. - Посередині XVI в. кальвінізм, що охопив практично всю Європу, перебіг і у Великобританію. Отут, поруч із реформацією, що з'явився з ініціативи уряду, виникла народна реформація: пуританізм вступив у боротьбу з офіційно перевтіленою церквою. П. обымает собою всі протестантські секти, незгодні з "установленою" церквою, стремившиеся очистити її від залишків католицизму, що збереглися в англиканизме; звідси й заголовок їх - "Пуритани" (Purity, англ. =чистота). Кальвінізм давав релігійну санкцію політичної опозиції. Ця риса виразилася в особистому протестантизмі XVII в., коли пуританська опозиція із чисто релігійної перевтілився в політичну. Пуританізм виник внаслідок самої вдачі англіканської церкви, що представляла компроміс меж католицизмом і протестантизмом церковному життя, що вимагало однаковості, і введеною царською владою вкупі з парламентом. При Єлизаветі П. представляли чисто релігійну опозицію. Хоча цариця боролася з кальвінізмом, але число П. росло. Більша частина багатих торговців і провінційних джентльменів були тоді П. Напрямок інститутів був пуританським. Побожність і вченість відрізняли П. Пуританська партія боролася проти тих обрядів, які для П. мали зовсім певне символічне значення й не видалися дріб'язками. Знамення хреста при хрещенні, стихар, передача кільця при одруженні, колінопреклоніння при причасті, уклін при імені Ісуса й т.п. - усі ці "марновірні церемонії" для П. були рівносильні скасуванню авторитету Св. Писання й прав совісті. Можливо й те, що спочатку П.