п. де Сталь, під час терору, що ухвалювала гостей у замку Коппе, біля Женеви; зараз у неї збиралися всі видатні діячі ери директорш - Бенжамен Констан, Талейран, Карно, Бонапарт, Барбе-Марбуа, Буасси д'англа, п. Крюденер, Рекамье. При першому консулові С. п. де Сталь робиться вогнищем опозиції, хоча там з'являлися й прихильники уряду, брати консула, міністри і т.д. Вигнана під час імперії із Франції, п. Сталь вернулася в Париж в 1814 г. і повернула власний С., де бували Бенжамен Констан, абат Прадт, Лафайет, Фуше, Веллінгтон. Блискучий С. п. Таллиен під час директорії трохи нагадував часи регентства; у С. Сюар збиралися вчені й світські люди. При Наполеону I, коли політична воля у Франції була дуже стиснута, С. втратили своє колишнє значення; єдиною принадою в С. є жіноча врода. Колишній блискучий С. відроджується в еру реставрації й знову починає гратися видатну роль. С. п. Лебрен був місцем зборів старенькых легітимістів; у барона Жерара збиралися основним образом письменники, артисти, живописці й ін. Блискучий С. п. Ансело був наприкінці ери реставрації начебто б методом в академію; там збиралися літературні й інші знаменитості, як Викт. Гюго, Альф. де-віньї, Эмиль Дешан, Шатобриан, Консидеран, кн. Чарторыйский, кн. Полиньяк. С. Шарля Нодье з'єднував воединыжды собою приемущественно письменників новітньої школи - Віктора Гюго, Мюссе, Алекс. Дюма, Дешана й ін. С. Віктора Гюго, минулий спочатку чисто літературним, з 1848 г. звернувся в політичний і проіснував до грудневого перевороту 1851 г. С. кросотки п. Рекамье відвідували її незліченні фанати: Шатобриан, Балланш, Ампер, герц. Ноайль, Паскье, Монталамбер, Фаллу й ін. У С. герцогині Абрантес збиралося маленьке суспільство представників бонапартистської знаті й сучасної літератури, напр. Люсьен Бонапарт, Бальзак; це був С. артистичний по перевазі, що славився своею розкішшю й святами, які зовсім розорили господарку. Меж С. крайніх років липневої монархії видавалися С. п. де-кюстин, з особливим кольором легітимістського романтизму, і С. п. Жирарден, що відвідувався Викт. Гюго, Готьє, Мері, Гозланом і ін. Під час 2-ой республіки С. мали тільки політичну вдачу; такий був С. депутата Флавиньи, де, не вважаючи депутатів, збиралися й закордонні дипломати. Опосля перевороту 2 грудня виникли офіційні С., напр. С. муніципального міністра ( при Фульде). С. президента законодавчого корпуса, що блищав при баронові Морни. Тільки аристократична вдача мала С. п. Меттерних, подружжя австрійського посла. С. п. Свєчиної був збірним місцем легітимістів і клерикалів. У дійсний час значення паризьких С. пропало, як і вплив їх на літературу й політикові. В історії російського суспільства також можна вказати дам, навколо яких групувалися літературні й публічні діячі. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що такі, напр., С. Д. Пономарева, А. П. Елагина, баронеса Є. Ф. Раден. Необхідно підкреслити те, що велике політичне значення мав С. вел. княг. Льони Павлівни.
Салоніки ( за старих часів також Солунь, гречок. Qessalonikh - Thessaloniki, турецк.