Найбільш новітні видання: Gerlach (Базель, 1833 - 1831 і 1852), Kritz (Лпц., 1828, 1853), Dietsch (Бррл., 1859), Jacobs-Wirz (10 изд., Берл., 1894), Jordan (3 изд., 1887). Maurenbrecher видав усі уривки "Історії" С. (Осіб., 1893). Порівн. Ch. de Brosses "Vie de Salluste" (в 3-м т. його "Hlstoire de la repubilque Romaine dans le cours du Vllе siecle par Salluste, Діжон, 1777); Vogel, "De C. Sallustii Crinpl vita, moribus ac scriplis" (Майнц, 1857); Gerbach, "Ueber den Geschichtsschreiber C. Salliistius Сrispus" (Базель, 1831); Dreis, "Ueber Sallust als Geschichtsschreiber" (Итцегое, 1845); Touffel, "Ueber S. und Tacitus" (Тюбінг., 1868); ст. Новосьолова в "Журн. Мін. Нар. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що просв." (1862, серп. і верес.); ст. Бабста в "Пропилеях" (I, стор. 223); Nisard, "L'historien Salluste" (Пара., 1879). На німецький яз. соч. С. переводили Cless (3 изд., Берл., 1882) і Holzer (Штутг., 1868), на російський - В. Рудаков (Спб., 1892 - 93).
Салон (франц. salon, від итальянск. salone - більша залу) - кімната, що служить для приймання гостей. В історії паризького суспільства, починаючи з XVII в., С. відіграють немаловажну роль. Заголовок С. привласнене, що влаштовуються в Парижу величезним каждогодним виставкам новітніх творів мистецтва, внаслідок того, що ці виставки сначало (в XVII і XVIII стіл.) відбувалися в большенный залі Луврского палацу.
Салони - у Франції гралися за старих часів видну роль в історії літератури й політики. Дуже хочеться підкреслити те, що це - кружки, що групувалися навколо якої-небудь видатної дами, королеви салону, що блищала дотепністю, талановитістю або красотою. У С. збиралися видатні представники науки, мистецтва й політики, і вели, у розкішній формі, бесіди по вопросцам політики й літератури. До відомого ступеня, таким образом, С. підмінювали сьогоднішню печатку у вираженні публічної вистави. Отут зароджувалися віяння й вимоги, що вироблялися пізніше в цілі системи, що й накладали власний відбиток на літературу й суспільство. Явище, схоже франц. С., можна творити в історії Афін, де в якихось гетер збиралися видатні сучасники: така була в індивідуальності Аспазия, у якої сходилися Перикл, Сократ, Алкивиад і ін. і дискуссировались різні вопросцы філософії й політики; вона давала уроки риторики. І у візантійській історії зустрічаються подібні збори поетів, музикантів і ін. артистів. Утвір французьких С. ставиться до XVI і особливо до початку XVII в., коли дама у вищому суспільстві Франції робиться предметом особливого культу й близько неї з'являється коло шанувальників. 1-ые С. посипи тільки літературна вдача. Маргарита шотландська й Маргарита наваррская в XVI в. були із числа перших дам, будинок яких служив збірним місцем для поетів і вчених. Одним з перших і більш блискучим в XVII в. був С. Рамбулье, що зробився збірням пт усіх відмінно вихованих, тямущих людей. Необхідно відзначити те, що його душою була господарка, маркіза Рамбулье; у її готелі збиралися Корнель, Ротру, Скюдери, Малерб і ін.; цей С.