в уменье переплітати історичні дії з моральними міркуваннями й психічними картинами. Інший твір С.: "Югурта", написане, можливо, близько 41 г., коштує ще вище й по кропіткому збиранню матеріалу, і по історичній точки зору на справу, і по вірності зображення вдач, і по обробці твору в частинах і в цілому. Історична безпристрасність творцеві нарешті вдалося зберегти, хоча й примітно, що цей твір писала людина партії, страшенний демократ і непримиренний ворог олігархії: він указує, як виродилася вчасно Марія римська знать, яку можна було без особливої праці підкупити всякому інтриганові і яка заради особистих вигід жертвувала інтересами й честю країни (відомі слова Югурты: "Продажне місто, яке негайно загине, як лише відшукає покупця!"). З особливим жалем С. ставиться до энергическому представникові римської демократії, Марію. Безсумнівно, варто згадати те, що в цьому творі історичний талант письменника висловився в повному блиску й у мистецтві розповіді; в уменье представити в мовах, влагаемых у вуста працюючих осіб, загальну картину політичного положення й настрою маси в дану хвилинку. Опосля цього твору були написані, що дійшли до нас в уривках "Історії", в 5 книжках. І навіть не треба й говорити про те, що не вважаючи історичних творів, з іменуванням С. дійшли до нас два листи його до Цезаря ("Duae epistolae ad Caesarem senem de republica") і "Декламація проти Цицерона" ("Declamatio in Ciceronem"); але в поточний час ці твори зізнаються риторичними вправами наступного часу. Уявите собі один факт про те, що незважаючи на значення праць С., він не знаходив одностайного визнання в римській літературі. Проти нього висловлювалися самі різкі судження, внаслідок розладу меж його минулим небездоганним життям і моральними міркуваннями в його творах; йому приписувалися самі мерзенні пороки (напр. грамматиком Ленеем, а також у пасквільній мові "Declamatio in Sallustium"); його ж, за невідповідність моралі з життям, дорікають батьки церкви, як Лактанций, і пізніші римські письменники, як Макробий і Симмах. Не вважаючи того, Саллюстий зазнав нападкам за риторично спектр оповідання, за вживання старих слів, що затемнюють зміст, за імлу мови, що відбувається від стислості (obscura brevitas). Не дивлячись на ці несприятливі відкликання, С. скористався під час імперії большенный популярністю й мав репутацію найкращого римського історика: його вивчали в риторских школах і особливо обожнювали граматики за його архаїзми; навіть стислість його мови, Sallusliana brevitas, восхвалялась Квинтилианом. При Адріану твору С. були перекладені на грецьку мову ритором Зіновієм. І в середні століття моралістичний напрямок творів С. здобуває йому незліченних шанувальників, про що свідчить і величезну кількість списків, що дійшли до нас, "Катилины" і "Югурты". Можливо й те, що найкращі зі списків, що дійшли до нас, твір С. - два паризькі й базельський - усі три Х-Го стіл. Важливі із прадавніх видань С.: 1-ое видання у Венеції 1470 г., вышедшее в тому ж році видання в Римі, 1-ое паризьке видання 1509 г., видання Карриона в Антверпені 1573 г., видання Корті в Лейпцизі 1724 г.