В 50 г. С. був вигнаний цензором із сенату за своє хаотичне життя, можливо - по підступу аристократичної партії. У наступному році, при початку міжусобної війни, С. приєднався до Цезаря, одержав місце квестора й знову сенаторське звання. Посланий у військову експедицію в Иллирию, він зазнав поразки від помпеянцев; також невдала була його місія до, що збунтувалися кампанским легіонам. В 47 г. С. у якості претора командував флотом у берегів Африки й перехоплював у супротивників Цезаря хлібні припаси, по закінченню цивільної війни в 46 г. С. був призначений проконсулом у Нумидию, де склав для себе всякими зловживаннями величезний стан; після повернення до Рима був відданий суду й уник осуду тільки завдяки заступництву Цезаря. Про багатство С. свідчив улаштований їм у Римі шикарний парк (Horti Sallustiani) меж Пинчио й Квириналом, минулий потім улюбленим місцеперебуванням царів Нерона, Веспасиана й Аврелиана. Опосля вбивства Цезаря С. вийшов в особисте життя в предназначил себе тільки літературної діяльності. Загинув в 85 г. до Р. Хр. Від нього дійшла до нас у цілості два маленькі историч. твору: " Про комплот Катилины" ("Calilina", "De coniuralione Catilinae", "Bellum Calillnarlum") і " Про югуртинской войнй" ("Jugurtlia", "Bellum Jugurthinum"); від найголовнішої ж історичної праці С.: "Historiarum libri quinque", що обіймали опис 12 років сучасних творцеві подій, від 78 до 66 г. до Р. Хр., залишилося тільки кілька уривків. Історичні твори С. носять зовсім інша вдача, чому твору його сучасника Цезаря. С. прагне приемущественно не до передачі фактів і подій у може бути повному й чіткому виді, а до викладу морального змісту подій і до повчання сучасників і потомства на підставі уроків історії: він бажає, щоб його розповідь зробила відомий спогад на читача, і, згідне з даним завданням, націлює особливу увагу на зображення вдач працюючих осіб, спонукань, по яких вони діють, і морального стану суспільства. Цей метод історичного оповідання введений у римську літературу в перший раз С.; потім він зустрічається в Лівія й особливо в Тацита. Уводячи в історію психічний аналіз і елемент повчання, С. показує також на передумови, які зробили дії, і на наслідки, які від них відбулися; моралістична точка зору на предмет коштує в нього в найтіснішому зв'язку із прагматичним способом оповідання. Ідею історичного прагматизму С. почерпнув із творів Фукидида, а моралістична точка зору, которою перейняті всі його твори, належить йому самому. 1-ое твір С.: "Катилина", написане близько 44-43 рр., в історичному відношенні далеченько не ідеально: не дивлячись на достаток матеріалів, які могли бути у творця, його оповідання дуже неповне й дає менше відомостей, чому напр. твір Цицерона, Плутарха й Дионисия. Не вважаючи того, книжка С. мучається відсутністю безпристрасності: так напр., він замовчує про майже всі дії Цицирона, з видимого неприхильності до нього, і, навпаки, не ховає власних симпатій до Цезаря, про який говорить із особливою любов'ю. Чудово що твір С. літературними плюсами й в індивідуальності мистецтвом, яке знайшов С.