Істотне зниження t° при гострому суглобному ревматизмі не може бути пояснене тільки діями утвору й втрати тепла, тому що такого зниження не спостерігається в інших пропасних формах. Зрозуміло, що при гостримо ревматизмі С. кислота рятує саму причину, що викликала надмірне нагрівання тел. Досвіди на звірині демонструють, що С. кислота і її натронна сіль у помірних дозах виявляють дуже слабенький вплив на центральну нервову систему, рівно також на периферичні закінчення чутливих нервових волокон. Явища придушення нервової системи спостерігаються лише опосля впровадження токсичних доз. Спостереження над бадьорими людьми підтверджують експериментальні дослідження над звіриними. Не для кого не секрет те, що але при гострому суглобному ревматизмі С. кислота дуже різко зменшує хворобливість у суглобах так, що нездорової, примушений дотримувати самого серйозного спокою через острах потужної хворобливості, опосля приймання, С. кислоти може, без сторонньої допомоги, прийняти те або інше положення в ліжку. Застосування С. кислоти послужило поштовхом до введення в докторську практику дуже принципових жарознижуючих і болезаспокійливих засобів, завдяки яким сучасна терапія може в майже всіх варіантах обійтися без призначення різних відволікаючих засобів, які банки, п'явки, гірчичники, мушки, наривні мазі й ін. С. кислота при внутрішньому вживанні викликає досить потужне роздратування слизуватих оболонок травного каналу, тому її заурядно підмінюють найбільш розчинної й найменш дратівною натронною сіллю. Її призначають але 0,25-0,50-1,0 пари раз у денек у порошках або в розчині при суглобному ревматизмі, при серозному плевриті, проти інфлюенци й грипу, час від часу при подагрі й жовчній кольці. С. кислота застосовується практично тільки зовні, у консистенції з какимнибудь жиром або вазеліном (1 ч. на 10 ч. жиру), у вигляді мазей, напр. при мокнучій екземі; у консистенції з 90% крохмалю й 5% тальку, як присипка проти пітливості ніг; для просочування перев'язних матеріалів (3-10% вата, марлі або юта); у сумішах (1:1000) для промивань ран, гнійних порожнин. С. кислота й С. натрій, всмоктуючись зі слизуватих оболонок і поверхонь ран, часто викликали млосні побічні явища, усього частіше з боку бруньок, через які виводиться більша частина введених в організм С. препаратів. Тому при запальних явищах у бруньках засобу ці призначаються лише в останніх варіантах. При слабенькій діяльності серця також потрібно бути усмотрительным, в індивідуальності із призначенням величезних доз. Запальні явища середнього вуха можуть служити протипоказанням до призначення С. препаратів, тому що крайні, викликаючи розширення посудин, можуть визначити виникнення крововиливу в барабанній порожнині.
Д. Каменський.
Саллюстий (точніше Саллустий, Gains Sallustius Crispus) - іменитий римський історик, род. в 86 г. до P. Хр. у сабинском містечку Амитерне; походив із плебейського прізвища; провів у Римі свою надзвичайно розгульну юність. В 59 г. С. одержав звання квестора, а в 52 г. був народимо трибуном і в даній нам посади виступив энергическим супротивником партії сенату й найлютішим супротивником Милона (убивці Клодия) і заступника його Цицерона.