Ѕуло усп≥шно побачене, що "мова не терпить н≥кчемних дв≥йник≥в" (√абеленц): коли в мов≥ Ї слово нав≥ть тотожне з уз¤тим, воно одержить т≥льки нов≥тн≥й колер значенн¤. јле, неодм≥нно, зловживанн¤ ймов≥рн≥; мова можливо захаращена запозиченн¤ми, новотворами, провинциализмами, що робл¤ть його неудобопон¤тным без ус¤кого нестатку. «розум≥ло, Ї зах≥д дл¤ цих сторонн≥х частин - ≥ це народжуЇ вопросец про аспекти чистоти мови. чи Ћедве може бути в≥ддати йому ¤кий-небудь загальний розв'¤зок, формулювати пост≥йно п≥дход¤щ≥ наставл¤нн¤. ќц≥нювати новотвору виход¤чи з переконань недвижноњ теор≥њ нереально: остаточним арб≥тром ≥ ц≥нителем Ї ≥стор≥¤ мови. ѕри внесенн≥ нов≥тнього слова письменник потр≥бно звертаЇтьс¤ не до ¤кого-небудь кодексу раз нав≥чно певних правил, але до власного чутт¤, джерело ¤кого - беззв≥тний зв'¤зок письменника з народом - творцем мови; це чутт¤, цей внутр≥шн≥й такт ≥ дають можлив≥сть у вс¤кому окремому випадку знайти, чи потр≥бне отут нове слово, чи виражаЇ воно новий рух думки, чи визначене йому в≥дшукати загальне визнанн¤, ув≥йти у вживанн¤. ¬≥дторгатис¤ новаторства, робл¤чи упор при цьому на состав мови вибраних письменник≥в-класик≥в, зрозум≥ло некоректно, тому що визнанн¤ традиц≥йного пер≥оду в ≥стор≥њ л≥тератури й мови н≥ в чому не суперечить ≥дењ його майбутнього розвитку. ” вид≥ зв'¤зку ѕ. з публ≥чними й пол≥тичними думками, об'Їкти його напад≥в зм≥нюютьс¤. –ос≥йська л≥тература минулого стол≥тт¤, в≥др≥зана в≥д народу, не визнавала права громад¤нства за провинциализмами, уникаючи "п≥длих" сл≥в ≥ виражень. ¬ 60-х роках сьогодн≥шнього стор≥чч¤ глузували з архањзм≥в, реакц≥¤ обурюЇтьс¤ неолог≥змами. ƒумка, що вбачаЇ в засвоЇнн≥ закордонних сл≥в гр≥х проти народностей, одержуЇ особливу силу в ери п≥дйому нац≥онал≥зму. “ак, у Ќ≥меччин≥ ще з к≥нц¤ минулого стол≥тт¤ т¤гнетьс¤ довжелезний р¤д полем≥чних добутк≥в ≥ сусп≥льств, що мають метою очищенн¤ р≥дноњ мови в≥д закордонних, особливо французьких запозичень (Verwalschung). ” ‘ранц≥њ, де вопросец про чистоту мови був ще до класик≥в предметом кроп≥тких вишукувань ≥ турбот ≥ де в≥н не сходив з л≥тературноњ земл≥, в≥н не мав такоњ гостроњ, бойовоњ вдач≥, тим б≥льше що французька мова н≥коли не була захаращена в такому ступен≥ вз¤тими словами, ¤к н≥мецький. «усилл¤ н≥мецьких пурист≥в - у зв'¤зку з п≥дтримкою ур¤ду - мають ¤кийсь фуррор; оф≥ц≥йна терм≥нолог≥¤ потроху т≥снить ≥з мови закордонн≥ найменуванн¤ (напр. Schaffner зам≥сце Conducteur, Weitbewerb вм. колишнього Conkurrenz ≥ т.п.); улаштовують конкурси ≥з прем≥¤ми за вдал≥ слова дл¤ п≥дм≥ни закордонних; одержують своњ особлив≥ найменуванн¤ предмети побуту, усюди в≥дом≥ п≥д, ¤к ми виражаЇмос¤, м≥жнародними найменуванн¤ ми: Fernsprecher - телефон, Fahrrad - великий ≥ ≥н. - ” рос≥йську мову запозиченн¤ заюшили з реформою ѕетра I, але пот≥к њх був затриманий, ¤к лише на вопросцы мови була звернена сувора увага. ѕриступившись до складанн¤ словника, рос≥йська академ≥¤ вз¤ла до в≥дома передан≥ њй через кн. ƒашкову вказ≥вки ≥мператриц≥: "у словнику, що складаЇтьс¤ академ≥Їю, уникати р≥зним образом сл≥в чужестранных, а щонайпаче вислов≥в, зам≥н¤ючи оные слова або старими або знову складеними".