Моисеев закон карає тілесним покаранням і навіть смертною карою не тільки лише замах на життя й благополуччя близького, але й порушення чисте релігійних постанов. крайнє мало ще якесь виправдання в давньоєврейській теократії, коли Моисеев закон мав значення гос конституції й коли всяке порушення його було рівносильне образі божества. З установою світської влади Моисеев закон повинен був перевтілитися з гос конституції в релігійний кодекс, - а релігії характерно вчити й перестерігати, але не карати й умерщвлять. Фарисеї, які, за свідченням Флавія, значилися "искуснейшими тлумачами закону", визнавали, урівень із ІЗ:, що божественний закон не скасуємо, але приклали всі зусилля свої до того, щоб примирити його з життя м. Цілим поруч штучних толковательных приймань і введенням різного роду фікцій вони привласнювали буковке закону нехарактерний їй зміст, але такий конкретно, при якому закон переставав суперечити вимогам життя й початкам етики. С., як елемент обмежений, відторгалися ці тлумачення й ці фікції, частково тому, що вважали їхнім зухвалим нововведенням, але частково також і тому, що фарисеї, із заздрістю, що дивилися на релігійні прерогативи С., нерідко знаходили у власних тлумаченнях запопадливість до урізування цих прерогатив і до підпорядкування З, власному впливу. З позначеної справи С. до писаного й усного закону випливають усі відмітні риси даної для нас секти й усі мотиви разноглася меж нею й фарисейської, як у вопросцах обрядових і юридичних, так і у вопросцах релігійної догматики. У всіх цих розбіжностях С. стояли на ґрунті біблійного тексту в буквальному його змісті й відторгалися всі релігійні звичаї, що не мали підстави в Біблії. Так, напр. С. учили, що праздничек седмиць постійно припадає на недільний денек (подібно праздничку Трійці в християн), на противагу фарисеям, що пристосували цей праздничек до 6-му Сивана, на згадку синайського законодавства. Буквальне значення тексту було, природно, на стороні С. Безсумнівно, варто згадати те, що те ж саме можна сказати й про всі наведені в Талмуді розбіжності меж С. і фарисеями по вопросцам ритуальної чистоти й дотримання суботнього спокою. У всіх цих варіантах С. відстоювали буковку закону й не допускали ніяких у ньому полегшень, по останній мері на теоретичному рівні, хоча на практиці чи навряд самі С. додержувалися власному навчання, у виді абсолютної практично нездійсненності майже всіх зі стосовних сюди законів. С. відторгалися ритуал узливання води на вівтар у праздничек Кущей; ритуал цей не має підстави в Моисеевом законі, але він був надзвичайно популярний у народі й відбувався з большенный урочистістю. Якісь уважають, що він був уведений старими хасидеями (попередниками фарисеїв), як спроба до підміни кривавих жертв у храмі безкровними. Цей конкретно ритуал послужив приводом до збурювання народу проти пануючи-первосвященика Олександра-Янная (95 л. до Р. Хр.) і до кривавої екзекуції крайнього із прихильниками фарисеїв. В один прекрасний момент Яннай виконував у праздничек Кущей обов'язок первосвященика в храмі.