ћ≥фолог≥¤ ѕ. - в Vans Kennedy, "Researches into the Nature and Affinities of Ancient Hindu Mythology" (Ћонд., 1831).
—. Ѕ - ч.
ѕуризм - гиперболизированное запопадлив≥сть до чистоти л≥тературноњ мови, до вигнанн¤ з нього вс¤ких сторонн≥х частин. —в≥дом≥сть, що мова Ї орган≥чне ц≥ле, що служить живим виразником народного св≥тогл¤ду й, у свою чергу ≥стотний вплив, що ви¤вл¤Ї на ≥де¤, веде природно до турботи про те, щоб розвиток мови прот≥кав в≥льно в≥д зовн≥шн≥х, випадкових вплив≥в ≥ щоб до на¤вного складу його не входили далек≥ й непотр≥бн≥ йому дом≥шки. ” ц≥м же напр¤мку д≥Ї думка про л≥тературну мову, ¤к про ц≥ле, що вид≥ливс¤ з розмовноњ мови, состав ¤кого осв¤чений застосуванн¤м у добутках найкращих письменник≥в ≥ тому не п≥дл¤гаЇ дов≥льним перетворенн¤м. Ќеодм≥нно, що, незважаючи на в≥льний, доц≥льний розвиток мови, Ї сторонн≥ стих≥њ й новотвору, ¤к≥ зобов'¤зано по здатност≥ видал¤ти з л≥тературноњ й розмовноњ мови; вони не в'¤жутьс¤ ≥з составом ≥ ладом мови, нездатн≥ до майбутнього розвитку, навод¤ть ≥де¤ на нев≥рн≥ асоц≥ац≥њ, зрештою, не в≥дпов≥дають особливим вимогам благозвучност≥, характерним дан≥й мов≥, ≥ р≥жуть вухо, що звикло нав≥ть у зовс≥м новенькому слов≥ зустр≥чати все-же щось знайоме, щось повн≥стю що зливаЇтьс¤ з≥ старенькыми елементами мови. ѕрироднЇ бажанн¤ зв≥льн¤ти мову в≥д таких новотвор≥в, час в≥д часу непотр≥бних (коли Ї в≥дпов≥дне народне слово, а вноситьс¤ закордонне), час в≥д часу, що пов≥домл¤ють думки неправильний колер ≥, у вс¤кому раз≥, що не об≥ц¤ють зробитис¤ орган≥чною частиною мови. « даноњ точки зору теор≥¤ незап¤танной л≥тературноњ мови повстаЇ проти неприемлимых варваризм≥в, неолог≥зм≥в, архањзм≥в ≥ провинциализмов. ќсобливо пекуче ведетьс¤ боротьба проти 2-ух перших, ≥ це роз'¤сн¤Їтьс¤ тим, що в баз≥ ѕ. лежать часто не л≥тературн≥ й л≥нгв≥стичн≥, а ≥нш≥ судженн¤. Ѕоротьба проти нов≥тнього слова буваЇ зовн≥шн≥м про¤вом боротьби проти нов≥тньоњ ≥дењ, застоЇм п≥д прикритт¤м ѕ. ”се знають те, що переб≥льшене нац≥ональне почутт¤, у зв'¤зку з недостатньою по≥нформован≥стю у вопросцах мовознавства, просто вбачаЇ в засвоЇнн≥ мовою закордонних сл≥в пад≥нн¤ народноњ самобутност≥; уведенн¤ в мову закордонного слова розгл¤даЇтьс¤ ¤к гр≥х не лише проти чистоти л≥тературноњ мови, але й проти п≥двалин народнообщественной житт¤ (шов≥н≥зм п≥д прикритт¤м ѕ.).  оли н≥мц≥ обурюютьс¤ проти споживанн¤ французьких сл≥в, коли греки виган¤ють ≥з власного словника турецьк≥ слова, коли венгерцы й чехи перевод¤ть нав≥ть власн≥ ≥мена з н≥мецького, вони перенос¤ть в область мови боротьбу, ¤ка отут недоречна ≥ ¤лов, начебто б не була вона лег≥тимна сама по дл¤ себе. Ѕоротьба проти вз¤тих сл≥в вообщем не може бути виправдана вже тому, що запозиченн¤ стар≥ ¤к цив≥л≥зац≥¤, ≥ без них не обходилис¤ сам≥ самост≥йн≥ мови. Ћюд не побоюЇтьс¤ вз¤тих сл≥в, ¤к не побоюЇтьс¤ засвоЇних думках: ≥ те, ≥ ≥нше потр≥бно стане його надбанн¤м, одержавши типовий державний в≥дбиток. –озвитому мова утил≥зуЇ сам≥ безглузд≥ й непотр≥бн≥ запозиченн¤ - ≥ раз так≥ запозиченн¤ одержали право громад¤нства в побут≥, немаЇ потреби виган¤ти њх, ¤к би не суперечили вони у власному походженн≥ ≥дењ чистоти ≥ ¤сност≥ мови; виродливий галл≥цизм "не у власн≥й тар≥лц≥" (assiette означаЇ не лише тар≥лка, та й настроениe) так установивс¤ в мов≥ й так ¤сно виражаЇ в≥доме пон¤тт¤, що немаЇ п≥дстави повставати проти нього.